Мед – продукт вічності. Він має один з найвищих показників терміну зберігання серед харчових продуктів. Уявіть, знайдений в гробницях фараона, запечатаний в глечиках мед, до цього часу залишається їстівним і придатним для вживання. Ця довговічність пояснюється його хімічним складом: продукт природним чином є кислотним, з низьким вмістом вологи, що робить його досить непривітним середовищем для різноманітних бактерій. Перетворюючи нектар (основний інгредієнт меду), бджоли так сильно махають крилами, що витягають надлишкову вологу з спочатку наповненої водою речовини. У бджіл також є спеціальний фермент у шлунках, який допомагає розділити нектар на глюконовую кислоту і перекис водню. Останній сприяє подальшому запобіганню росту бактерій та інших мікроорганізмів в меді.
Мед дуже корисний для здоров’я і це помітили давно. Перші свідчення про мед, який застосовується для медичних цілей, датується часом стародавньої Месопотамії. Оскільки речовина настільки негостинна для бактерій, її часто використовували для захисту від інфекції при порізах і опіках. Сьогодні мед також дуже широко використовується в якості засобів природного лікування та профілактики від багатьох хвороб.
Типовий вулик може виробляти від 13,6 до 45,35 кг меду на рік. В середньому, медова бджола виробляє 1/12 чайної ложки меду протягом свого життя. Аромат меду визначається джерелом нектару, з якого він виготовлений. Мед липи тонкий, гречаний мед сильний і пряний, а евкаліптовий мед має ментоловий присмак. Але далеко не всі бджоли можуть робити його. На Землі налічується 20 000 видів бджіл, і лише невелика їх частина робить мед. Види медоносних бджіл, які використовуються для промислового бджільництва, наприклад у США, відомі як Apis mellifera. Мексиканська медова оса також здатна виробляти мед у великих розмірах, проте він іноді може бути отруйним завдяки квіткам, які полюбляють відвідувати ці оси.
Бджоли почали виробляти мед близько 3 мільйонів років тому, це припущення було зроблено вченими завдяки датуванню однієї знайденої скам’янілої соті. Люди стали вживати його близько 15 000 років тому. Таку гіпотезу висунули, коли в Валенсії (Іспанія), були виявлені стародавні печерні малюнки, на яких була зображена людська фігура, що збирає мед з вулика.
День пасічника – професійне свято бджолярів – в Україні почали відзначати з 1997 року.Він встановлений Указом Президента № 815/97 і святкується щорічно 19 серпня.
Підраховано, що кожна сьома тонна світового меду – українська. На пасіках країни сьогодні «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей.Робота пасічника лише далекій від процесу збору меду людині може здатися простою та невигадливою. Насправді — це кропітка і важка праця, що вимагає пильної уваги й турботи про бджіл. Щоб мед вийшов якісний, необхідно стежити за здоров’ям бджіл, місцем, де вони збирають нектар, і загальним станом вуликів. До того ж, тендітні комахи потребують захисту від протягу, вогню, шкідників і хвороб, що забирає багато часу та сил.
Бджолярів з давніх-давен шанували на українській землі. Протягом сторіч виготовлення меду з кропіткого ремесла перетворилося на справжнє мистецтво. Його секрети відкриваються лише дбайливим і працьовитим.Честь і хвала трудівникам пасік, які приносять до столу українців неповторний дар землі та сонця. Велика подяка вам за наполегливість, вірність народним традиціям, любов та відданість обраній справі.
Цього ж дня християни відзначають Яблучний Спас,за традицією в церквах освячують яблука та мед. Пасічники також освячують вулики перед настанням холодів, щоб бджоли добре перезимували.