У зв’язку з карантином, волею-неволею, останнім часом кухню я відвідую частіше, ніж своє робоче місце, і під настрій гортаю стрічку новин у Фейсбук. А оскільки довго і повільно гортати її неможливо, з огляду на засилля одних і тих же фізіономій, то стараюся не затримуватися на одних і тих самих героях нашого часу.
І раптом я помітив таку дивну річ: якщо швидко гортати пости і відеостріми з малинських пабліків, виходить щось на зразок політичного огляду з передвиборчим підтекстом.
Ось для прикладу мер Малина Олексій Шостак продовжує закликати жителів міста залишатися удома та припинити «сприймати карантин як додаткову відпустку чи канікули», хоч сам частенько порушує правила, бо визнає, що хороша погода спонукає бажання «банально вийти з хати».
Йому не подобається, що люди «шастають містом без масок, без нічого» і він наголошує, аби ті «не ходили до церкви, у гості чи гуляли в парках», адже «вірус не вибирає». Він просить людей зайнятися самоосвітою, а сам їздить інспектувати лікарні, хоч нині це можна і треба робити дистанційно, онлайн. А ось для інших порушників карантину у мера є власні радикальні методи.
Раніше вже писали, до яких засобів психологічного впливу вдавався міський голова, щоб спонукати людей до самоізоляції. На фоні ілюстрації у вигляді трун Олексій Шостак розповідав, що місцевий морг напоготові й у місті на всіх вистачить, борони Господи, домовин, знову ж таки закликав людей «не шастати». Мабуть, саме для останнього у Великодню ніч по всьому Малину вирішили повністю вимкнути освітлення. Нині ж міський голова разом зі священником взявся освятити паски на хлібзаводі, водночас порушуючи правила дотримання безпечної дистанції. Таке враження, що священнослужитель без «благословення» мера не зміг би самостійно провести цей обряд.
Загалом Олексій Шостак так активно продовжує боротьбу з коронавірусом, що малинчани вже стали переживати, щоб очільник міста, бува, й сам не підхопив якусь «заразу».
Не відстають від мера й інші претенденти сісти в його крісло чи ті, які принаймні мріють взяти участь в осінньому марафоні. Дивлячись на останні події в Малині, коли всі кинулися постити купу світлин у мережі на фоні нужденних із продуктовими пакетами. Не забуваючи сфоткати себе улюблених і написати, що без них ніяк не відбувся б сам процес. Вся стрічка рясніє постами про те, як вони обіцяють закидати масками й антисептиками всі малинські установи і пригрозили, що під цими масками вони конкурентів і поховають.
Чого варті лише фото людей СЖО (складні життєві обставини) із пакетиками на фоні наших спасителів — це просто не можливо передати словами.
А далі, що далі? А далі можна просто покласти телефон в сторону, бо цапом відбувайлом у цій ситуації стали «слуги народу» на чолі з улюбленою землячкою і депутаткою. Якщо так глянути, то вони нічогісінько не знають і не розуміють. Тільки ми всі знаємо і розуміємо, а вони ні чорта! Слухайте нас! Тільки ми знаємо, як поводитися і розробили план чітких дій у разі: Всесвітнього потопу, Другого пришестя і Третьої світової війни!
Так якщо все так класно у нашому місті, то якого біса ми ледь не лідери в області по захворюваності на COVID-19? Уже не кажучи про забезпечення малинської лікарні.
Я вклоняюся перед тими, хто допомагає іншим. Перед тими, хто мовчки виконує свою роботу без піару і банальних селфі. Це всі ті люди, хто лікує нас, хто щодня виїздить на гасіння пожеж, патрулює місто. Але, як правило, ті, хто допомагає безкорисливо і щиро, не волають про це по десять разів на день на кожному кроці.
Роби добро — і кидай його у воду. Інакше добро перетворюється на звичайний піар. Піар під час чуми.
