Усі люблять історії. А історії з купою перешкод, але які закінчуються щасливо, викликають захоплення героями та викликають відчуття радості. Ця родина подолала довгий шлях до власного сімейного щастя. І тим цінніше їх щастя, адже за нього вони боролися не один день.
Історія про щасливе батьківство та здійснення мрій всупереч усьому – це власна історія родини Ірини та Михайла.
Коли є мета, нестрашно нічого. Саме під таким життєвим кредо Ірина прямувала по життю. Активна життєва позиція, серйозне захоплення навчанням та постійне самовдосконалення, згодомцікава робота на одному з великих підприємств України були основними віхами у житті дівчини.
Та одного дня у колі друзів доля познайомила її з Михайлом. З часом молоді люди одружилися і мріяли створити велику родину, та довгоочікуваних двох рисочок на тесті так і не з’являлося.
Подорожі, улюблена робота, коханий чоловік, постійний нагляд гінеколога і його фрази «ви абсолютно здорові» не давали підстав для хвилювання.
Та одного дня все змінилося – рідний Донецьк виявився окупованим і молодятам довелося покинути все і переїхати до Житомира, неподалік малої батьківщини Михайла та розпочати життя заново.
«Я завжди була активна по життю. Знаєте, такий собі енерджайзер. Ми з чоловіком багато працювали, подорожували і той факт, що досі не маємо дітей, якось не особливо впливав на наше життя, незважаючи на те, що мені вже було 38 років. Переломним моментом стала смерть матері чоловіка та водночас вагітність дружини його старшого брата. От тоді ми чітко усвідомили, що хочемо дитину. І прямо зараз!», - розповідає Ірина.
Однак, «просто зараз» не вийшло, а Ірина задумалась.
«Якось зайшла розмова і друзі порадили прийти у клініку «Мати та дитина» у Житомирі і подумала, а чого б не перевіритися? Якраз у них проходила акція і ми з чоловіком обоє пройшли обстеження у вересні. В листопаді мене прооперували, а з грудня ми почали активну підготовку і роботу «над дитиною», - згадує жінка.
«Перший раз, коли Іра прийшла до мене, сказала: «Я здорова, постійно проходила огляд у гінеколога, проблем немає». Проте, ми виявили за допомогою УЗД у жінки велику фіброміому, яка не пальпувалася. Я порекомендувала зробити лапароскопію - оперуватися Ірині потрібно було навіть не з метою мати дітей, а задля власного здоров’я. Знову таки, це зайвий раз підтверджує моє глибоке переконання, що огляд гінеколога повинен бути з УЗД, адже не все можна побачити при звичайному огляді, навіть регулярному», - згадує свою першу зустріч з Іриною лікар репродуктолог Анастасія Нікітіна.
Для молодих жінок, які ще не мають дітей фраза «потрібно оперувати матку» звучить як смертельний вирок. Проте, навіть після операціїматки можна мати дітей – чи самостійно, чи з допомогою сучасної медицини. Тут ще відіграє велику роль психологічна налаштованість і «зацикленість» на проблемі. Недовіра лікарю та страх роблять страшні речі.
«Ірина, крім того, що довірилася мені, чудово розуміла, що ніякого «чуда» не трапиться. Що фіброміома не розсмокчеться від одного лише її бажання чи зміни лікаря. Вона довірилася і чітко виконувала всі вказівки – і результат вона отримала дуже швидко.Враховуючи те, що випадок Ірини не з простих (крім пухлини було ще декілька складних факторів), плюс вік, який також впливає на репродукцію, нам вдалося швидко вирішити усі проблеми завдяки Ірині – її наполегливість та чітке дотримання вказівок мене одразу привели у захоплення», - додає лікар.
Вже на початку листопада Ірину прооперували. Операція пройшла вдало, разом зробили і діагностичну гістероскопію – таким чином повністю виключивши «матковий» фактор безпліддя. Після того Ірина пройшла курс реабілітації під чітким контролем лікарів. І уже в лютому подружжя пішло у програму ЕКЗ.
«Процедура переносу ембріонів трохи неприємна, але не боляча. Тим більше, маючи поруч такого лікаря, як Анастасія Сергіївна, я взагалі була впевнена, що у нас все вийде з першого разу і ні про що більше не думала. Вона нам все детально розповідала, у подробицях. Я за все своє життя не зустрічала такого лікаря – знаєте як буває – рекомендують тобі професіонала. Ти приходиш і розумієш: так, він чи вона профі, проте лікуватися у нього не хочеш. Ну неприємна тобі ця людина. А тут ми отримали «два в одному» - і приємну людину, і уважного та професійного спеціаліста», - розповідає Ірина.
У квітні на першому ж тесті на ХГЧ з’явилося дві рисочки. А в травні Ірина та Михайло знали, що стануть батьками двох чудових діточок, «королівської» двійні – хлопчика та дівчинки.
«Це був і шок і радість одночасно. Я все боялася сказати чоловіку, що у нас двійня. Проте, усі хвилювання здалися смішними, коли ми побачили своїх малявок. Більше того, увесь час ми відчували підтримку родини та колег по роботі. Моя керівник настільки переживала за мої пологи (ми робили кесарев розтин, бо Єва неправильно лежала), що повідомили уже після того, як все закінчилося, а малі лежали на папиних грудях. Окрім моральної підтримки, колеги нам дуже допомогли з речами для малят – купили дитячий візочок для двійні, а це суттєва сума», - згадує Ірина.
Незважаючи на деякі складнощі при вагітності, подружжя стійко перенесло усі випробування.
«Ірина не розтягувала і не відкладала на місяці призначене лікування. Ми одразу розробили стратегію лікування і чітко її дотримувалися. Тому ми і отримали чудовий результат. Звісно, не завжди виходить все за планом, але коли людина має мету, і йде до неї крок за кроком, то рано чи пізно все одно досягне її. Так і сталося – ми народили двох чудових немовлят. З першої спроби!», - резюмує Анастасія Нікітіна.
