3 травня — Всесвітній день свободи преси
Давно не сідав за клавіатуру, щоб написати щось більше, ніж пост у Фейсбуці. Але роздуми з приводу одного малинського прецедента спонукали його розписати. Бо всі чомусь мовчать… Отож, за традицією, щороку 3 травня, у День свободи преси, журналістська спільнота визначає «ворога преси».
Мабуть, ще з 2014-го року найнезабутнішим «ворогом преси» для малинчан є одіозний політик, екс-народний депутат Віталій Журавський. Пригадуєте, він був автором проекту ЗУ про наклеп, який, на щастя, тоді народні депутати так і не прийняли. Однак цей проект буквально обернувся нещастям для самого Журавського: громадські активісти спершу його зеленкою поливали, а потім у сміттєвий бак викидали, мовляв: «тут твоє робоче місце»…
У наступні роки «ворогами преси» оголошували очільників райдержадміністрацій та райрад, які перешкоджали роздержавленню місцевих комунальних ЗМІ і намагались залишити за комунальною власністю приміщення редакцій... З цього приводу на офіційному сайті НСЖУ постійно з’являється інформація про таких «місцевих ворогів» регіональних ЗМІ, що намагаються бути самостійними і незалежними від влади.
Але одна справа — зазіхати на приміщення чи кабінет, а друга — на свободу слова. Такий небувалий прецедент має місце саме у нашому рідному місті Малин. «Заборону» директорам комунальних підприємств і своїм заступникам коментувати будь-що наклав міський голова Олексій Шостак. Що буквально означає — «заборона» міського голови на свободу слова? Якесь потаємне розпорядження про нерозголошення будь-якої інформації службовцями міськради і керівниками КП?
Як би там не було, але останнім часом на звернення журналістів нашого сайту, добути інформацію у підлеглих Шостака було неможливо — на всі запитання до службовців у відповідь — тиша або «Шостак заборонив давати коментарі, з усіма питаннями — до нього».
А керівник одного з комунальних підприємств зізнався, що інформування населення, точніше своїх абонентів, про роботу підприємства (тобто про тарифи, якість надавання послуг і перебої з цим) — один із посадовий обов’язків керівника. Виходить, і мовчати, і казати нічого не можна…
Довелось «пошаритись» в Інтернеті, щоб знайти хоча б якесь документальне підтвердження такого прецеденту в інших містах і областях. Ніде не знайшов нічого подібного. Таки треба визнати чотирьохвищоосвітню фаховість нашого міського голови Олексія Григоровича. Ніде!
Що ж це за розпорядження і чи було воно взагалі? Щоб не придумувати щось від себе, просто процитую те, що писали журналісти «Соборній площі» в попередніх номерах газети. Мер коментував тоді, що розпорядження як такого не видавалося, а керівники КП і їхні підлеглі, чи навіть керівники управлінь і відділів міськради «в межах своїх посадових обов’язків, функцій і повноважень не наділені правом коментування», бо володіють вузькопрофільною інформацією, не можуть оцінити ситуацію глобально, через що в ЗМІ потім поширювалася недостовірна інформація. Натомість оцінювати можуть заступники міського голови, і вже глобально — тільки міський голова. Загалом, це і «внесли у вуха» керівникам КП, як доручення міського голови, яке, правда, «не відноситься до нормативно-правових документів та не підлягає оприлюдненню».
Тоді як юристи Центру демократії та верховенства права (в тій же статті) з-поміж іншого коментували:
«Формально таке «розпорядження» не обмежує право журналістів на отримання інформації, а лише визначає офіційний канал її отримання (якщо не йдеться про випадки, коли потрібна позиція службовця, а не інформація про діяльність всього органу). Водночас, якщо такий механізм на практиці призведе до того, що ви взагалі не будете отримувати коментарі, можна буде говорити про те, що це створюватиме перешкоди в здійсненні журналістської діяльності».
Таке, в «Соборній площі» хоч щось пишуть, так само іноді згадують про заборону давати коментарі і на сайті «ІнфоМалин». Тоді як журналісти з «Малинських новин» взагалі про ситуацію із «розпорядженням-нерозпорядженням» замовчуюють, забуваючи, що районка все-таки — інформаційна газета, а не рекламний бюлетень. Цікаво було б також побачити той документ-розпорядження, який «не підлягає оприлюдненню»...
Без сумніву, така діяльність по відношенню до роботи журналістів ставить мера Олексія Шостака на вищий щабель у рейтингу «ворогів преси-2018». Як відомо, Олексій Григорович дуже любить рейтинги, особливо, коли є можливість особисто похизуватись досягненнями за рахунок чужих заслуг. Але в цьому випадку все чесно — мер самостійно виборов перше місце серед ворогів преси.
Хоча, можна пригадати ще прецедент 2017-го року — конфлікт мера із депутатом міськради та місцевим журналістом. Тоді він не придумав нічого кращого, як просто ганебно облаяти жінок, чим прославився на всю Україну, бо знімати сюжети про прецедент приїжджали журналісті з багатьох телеканалів. Отже, і минулого року мер міг цілком заслужено заробити звання «ворог преси-2017». Хай вибачає, що тоді йому про це не повідомили.
Але цього року про мера не забули. І навряд чи така оцінка є показником європейськості Малина, та й про яку цивілізованість нашої місцевої влади може йти мова. Один придумав доручення, а інші й мовчать, або щось «мекають», як ягнятя.
І мова тут не лише про мовчання підлеглих Олексія Григоровича. Мова і про те, що й більшість місцевих кореспондентів, редакторів зараз мовчать про небувалий на всю Україну прецедент утиску журналістів. Але такий прецедент ми не маємо права замовчувати, бо сьогодні мер заборонив говорити підлеглим, а завтра і нам накаже мовчати? Мер же, всього лиш — звичайна людина, і обрана посада, а не кровний спадкоємець мерського крісла. Чомусь він про це часто забуває. Хоча, в кріслі міського голови завтра може опинитись будь-хто із нас, достойний очолити громаду. Так само будь-хто із нас, недостойний, може назавжди опинитись у сміттєвому баку.
член НСЖУ, м. Малин.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
