Коротка розповідь бійця з передової. Ми залишаємо текст без змін, як є.
У той час, коли сепари, повоювавши пару годин, їхали у теплі квартирки Донецька. З електроенергією і теплом. Які їм на халяву забезпечила наша держава.
А нас закинули на три дні у поле під дощ і вітряку минулого листопада здається. З наказом — тримати трасу життя до донецького аеропорту. Їжа у нас закінчилась на другий день…
Я ходив у сусіднє село і ремонтував бабці сепаратисткі телефон… щоб вона нам дала баночку молока… Так от у нас про нас дбає Держава…
Отак от не можу пригадати зараз… ми там точно більше тижня простояли. Десять днів чи що? ДЕСЯТЬ грьобаних днів. Довжиною у вічність а так…
Прямо з окопів направили на Донецький Аеропорт. Добре, хоч жрачку дали. І тоді й дощ перестав так хєрячить. Тай в аеропорту був якийсь дах.
В аеропорту, правда, щільніше літали кулі та снаряди. Але було легше. Не так холодно. Особливо, коли день на третій нашого стояння в аеропорту таки привезли теплі зимові спальники волонтерська організація «Патріот дефенс», заснована діаспорою здається.
Я два місяці до того просив замінити літні спальнички на зимові. Два клятих місяці в АТО я мерз як собака. По 12 годин чергуючи на дахах складів зі зброєю за 25 км від Дебальцеве.
Тринадцять пацанів по змінах охороняли склади з тисячами автоматів рпг і пістолетів…
Добре, що я чутку по селі пустив, що об’єкт охороняє рота снайперів. Як ми там намерзлись у тих тоненьких спальничках на дахах будівель… Особливо, коли іде дощ. Ми по 6 годин зміни стояли… А після зміни залізеш у спальничок тоненький… У обидва наші спальники. у свій і напарника.
Я більшість часу стояв з Дідом Миколою. Йому 52 роки. Керував нашим кордебалетом там. Героїчний дід.
Так от залізеш туди… А там холодно і мокро. Цокотиш зубами. Намагаєшся заснути. Ми з Дідом, якщо бачили, що напарник таки заснув, намагалися перестояти подовше. Бо обоє знали, як воно важко в таких умовах заснути.
А русня-сепари сиділи в теплих квартирках… Зі зрадниками батьківщини, які чомусь так охоче гріють їхні оселі. На халявку за наші гроші, насміхаючись над нами. Захисниками батьківщини, які часом по півроку не бачили гарячої води…
