Дороги й корупція — одна з найактуальніших тем сучасних українських ЗМІ. Не оминула ця проблема і наше місто. Корупція в Малині, як іржа метал, роз’їдає громадську мораль, культивує жадібність, кумівство, підступність, агресію, насилля, ігнорування законів.
Тривалий час суспільство уникало обговорення проблем наслідків злочинів корупції, але вони таки стали перешкодою на дорогах країни та нашого міста.
Сьогодні в Малині на проїжджій частині утворилася небувала кількість ям, вибоїн, тріщин. Дороги міста виглядають наче після бомбардування. «Убитими» до 30-50% «відремонтованих» минулого року міських шляхів. Не рятує ситуацію і новенька техніка, прикуплений за ініціативи першого заступника міського голови Петра Піковського.
Центральні, нещодавно нібито відремонтовані вулиці, чим так хизується Олексій Шостак, потихеньку занепадають. Рециклер, який після оголошення недовіри Піковському, комунальники почали демонстративно тягати по місту — показово ремонтує дороги. Але «беушний» асфальт на підлатаних клаптиках майже відразу кришиться — на весну там знову будуть ті самі ями й вибоїни. Покриття на тротуарах, де вони є, теж трощиться — через рік-два ними вже неможливо буде ходити. Ось така «якість» від Шостака і Піковського малинчанам.
З вулиці Кривенчука мер сподівається зробити щось на кшталт Михайлівської у Житомирі. Уже придбав будиночки, далі хоче тут дорогу, викладену плиткою, лавиці, клумби тощо — такий собі культурний куточок міста Мала. Про те, що Малин — не лише відрізок за рогом обшарпаного Будинку культури, очільник міста, видно, забув. Місто — це не тільки проїжджа частина, а й двори за багатоповерхівками. А про них мер воліє не згадувати. Як і про людей, які там живуть. Хоч у передвиборчій агітці обіцяв відремонтувати всі дороги й навіть заасфальтувати ті вулиці, де асфальту зроду не було. Відтак маємо чимало місць, якими після дощу треба ходити лише в гумових чоботях. Виправити неподобство у міського голови ні руки не доходять, ні, схоже, «клепка» щодо цього не крутить.
Малинчани-водії, змушені витрачатися на ремонті авто після поїздок такими дорогами, обурюються, скаржаться, але далі нарікань мова не йде. Все ще сподіваються, що молодому ініціативному мерові вдасться змінити місто на краще?
В Україні ж не всі жителі міст згодні миритися із ситуацією, що склалася на дорогах. Зокрема, жителі закарпатського села Велика Добронь, втомившись чекати, поки чиновники звернуть увагу на проблеми, що хвилюють простих людей, вирішили взяти ситуацію у свої руки і самостійно зробити дороги.
Насамперед активісти створили ГО — «Регіональний розвиток Великої Доброні», отримали погодження і підтримку від сільради. Далі вдалося добитися фінансування від угорського фонду «Підтримка малиx міст». Тих коштів, правда, вистачало лише на придбання окремиx матеріалів. Все інше — теxніку, робітників — люди мали забезпечити самостійно.
Але головне те, що вдалося згуртувати селян. Спершу до робіт долучилися зо тридцять великодобронців. Окрім укладання нового асфальту, очистили та поглибили дренажні канави, забетонували тротуари. На це витратили вісім робочиx днів. Побачивши результат роботи, волонтерів стало більше — майже кожен xотів, аби його вулиця виглядала так само. Робітники отримали ще три заявки і на тих вулицяx теж закипіла робота… «Далі буде не гірше, ніж у Європі!», — кажуть місцеві.
«Не варто чекати дива, слід самим взятися за вирішення власниx проблем — xоча для цього потрібно витратити час, енергію та гроші, — говорять у селі. — Але ж інакше нічого не вийде. І головне, що ніxто нікого не примушував — всі знали, що роблять для себе!»
Результат, дійсно, говорить сам за себе. І цікаво, що укладання асфальту у Великій Доброні коштувало не більше 150 гривень за квадратний метр — втричі менше, ніж це коштує у державній організації! Сьогодні у мережі можна подивитися, як і на що використовувалися кошти, скільки часу пішло, скільки людей було задіяно тощо.
Наприклад, площа Вашар (Вашар-тер). Покладено 117 метрів асфальту. І все це в рекордно короткі терміни (4 дні) і за низького рівня ціни за квадратний метр — всього 125 гривень! Витрати: 30 тонн асфальту — 39 000, камінь та бетонування 9 кубометрів — 2600, цемент 2,45 кілограма — 4 655, щебінь 33 кубометрів — 8 910, а також транспорт — трактор і бульдозер — 11 000 гривень. І подібний звіт — про кожну вулицю.
Подібних цифр від наших чиновників не дочекаєшся. Малинська влада надає перевагу дешевому піару, а не реальним звітам про зроблену роботу. У Малині ціна на асфальт коливається у межах 250-300 гривень. Причому його у нас чомусь люблять класти зимою або в дощ.
«Сподіваємося, нашу ініціативу підтримують в іншиx населениx пунктаx і готові поділитися досвідом. Готові й до перевірок з боку державниx організацій — можуть прийти й оцінити якість роботи, — продовжують великодобронці. — Ми пишаємося тим, як економічно й ефективно використали ті можливості та фінанси, які були в нашому розпорядженні».
Тож, для забезпечення успіху боротьби з дурнями й корупцією необхідні спільні зусилля всіх малинчан, щоб обмежити її прояви в житті міста.
До речі, оригінальний спосіб привернути увагу влади до розбитих доріг придумали й активісти у Львові. На одній із доріг, відремонтувати яку довгий час обіцяла влада, розмалювали вибоїни білою фарбою, посадили у них квіти та кущі, і написали на проїжджій частині: «Ми за рівні дороги». Не такий оригінальний, нехай недорогий і недовготривалий, але нормальний спосіб боротьби із ямами знайшли й жителі Іванівської сільради нашого району. На дорозі між Нянівкою і Жабочем громада засипала відсівом найбільші вибоїни. За це водії їм дуже вдячні: завдяки ініціативі селян, кажуть, їхні авто ще цілі й вони самі живі. А до того через ями ледь не 15-сантиметрової глибини, колеса не одного авто пішли на металолом, а декого з водіїв добряче розвертало поперек дороги...
Для вирішення проблеми «дороги — дурні — корупція» треба залучити і впровадити досвід ремонту і прокладання доріг в передових країнах світу. Та головне — це постійний жорсткий контроль за використанням грошей упродовж всього «дорожнього» процесу. А не дерибанити кошти і не чекати «розбору польотів» після їхнього зникнення.
Мирослав ДІДКІВСЬКИЙ.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
