1784 року була заснована католицька громада Малина.[1] Тоді ж була споруджена перша, ймовірно дерев'яна, будівля малинського костелу. Храм освятив о. Р. Закшевський. 1869 року святиня згоріла.[2] 16 листопада 1884 року Єпископ Любовицький освятив новий храм. Храм спорудив Ігнатій Кордиш[1] коштом княгині Цецилії Радзивілл. Ця будівля збереглася дотепер. Заповіт княгині передбачав 20 тисяч карбованців сріблом на будівництво святині, а також кошти на богадільню за умови надання в ній притулку віруючим людям. За переказами, тут перебував чудотворний лик Божої Матері, що 1869 року був преданий у католицький храм міста Києва. На жаль, подальша доля ікони є невідома.[1]
Активна діяльність княгині Радзивілл стосовно будівництва першого в Малині костела, до того ж в оригінальному класично-грецькому стилі, викликає незадоволення поміж деякими представниками єврейської громади та православного духівництва, які тривалий час поширюють містом різноманітні чутки про її страшні злодійства в темних підземеллях храму.[3]
У 1913 році парафія налічувала 3400 вірних, а 1935 року цю святиню й багато інших було закрито за рішенням радянської влади. Перед Другою світовою війною тут було медичне училище, пізніше школа. У виру війни нацисти влаштували в підвалі храму в’язницю, але вірогідно перед цим там була катівня НКВС. Навіть у спогадах радянських солдат можна прочитати про "двоповерховий білий костел, що височить посеред міста".
З початку 90 років ХХ століття парафія в Малині почала відроджуватися. Офіційно її було відновлено і зареєстровано 1991 року за рішенням Житомирського облвиконкому №4 (32) від 22 лютого 1992 р. А 1 червня1992 року храм було повернено віруючим.
