Миколаївський Милецький монастир — давня обитель у селі Мильці Ковельського району, серед поліських лісів між Ковелем і Шацькими озерами. Монастир має кілька століть історії, пов'язаної з князями Сангушками, і нині знову діє як чоловічий монастир.
Обитель Сангушків
За переказом, монастир заснували ченці Вербського монастиря. Перша письмова згадка — 1522 рік: тоді Мильці названо родинною обителлю князів Сангушків. 1532 року монастир згадується вже як діючий, його архімандритом був Йосиф Чаплич-Шпановський.
До 1707 року монастир був православним, потім перейшов до унії, а 1713 року його перейменували на Мілецьке абатство — місцеві називали його «опатством». 1839 року обитель знову приєднали до православної церкви, і за штатним розписом 1842 року вона стала першокласною: тут мали жити архімандрит, намісник, вісім ієромонахів, чотири ієродиякони й десятки послушників і служителів. 1914 року братія налічувала 42 ченці.
XX століття
1915 року, під час Першої світової війни, монастир евакуювали до Харкова. Після Другої світової його закрили, а в приміщеннях розмістили господарські установи. Відродження почалося вже за незалежної України.
Що побачити
Храми й корпуси монастиря серед лісу, монастирське подвір'я. Місце спокійне, тут добре зупинитися по дорозі до Шацька. Монастир діючий, тож одяг має бути відповідним.
Порада
Мильці зручно відвідати по дорозі до Шацьких озер: зупинка в монастирі займе годину. Навколо — соснові ліси й болота Ковельщини, тож восени тут гарно збирати гриби. Монастир живе своїм чернечим ритмом, тож поводьтеся тихо й не заважайте богослужінням.
Як дістатися
Мильці — між Ковелем і Шацькими озерами, близько години від Ковеля. Більше — у статті Ковельський район.
