Що ж цікавого можна знайти в Ружині? Місцеві жителі зазвичай згадують про костьол, став, де можна смажити шашлики, та інші прості речі. Проте, це містечко має набагато більше цікавих об'єктів. Тут можна знайти водяний млин, напівзруйновану синагогу, що була перебудована за радянських часів, єврейське кладовище, яке нагадує кіркут на горі, а також палац Злотніцьких, що вже не нагадує палац, і класичний костьол Божого Тіла. Історія Ружина сягає домонгольських часів, а єврейська громада має коріння, що веде до Буковини.

Костьол Божого Тіла

Єврейське кладовище

Синагога

Водяний млин

Ружин спочатку носив назву Скоргородок, а перша письмова згадка про нього датується 1071 роком. У 1239 році містечко було знищене монголо-татарами, після чого відродилося під новою назвою Щербів. Протягом наступних століть місто неодноразово зазнавало руйнувань: у 1399 році його спалив кримський хан Тимур-Кутлук, у 1416 році – золотоординський хан Едигей, а в 1482-му – кримський хан Менглі Гірей. Це все, що відомо про Щербів до кінця 16-го століття.

У 1591 році польський король Стефан Баторій передав місто магнату Кирилу Ружинському, який і перейменував його на Ружин. З того часу містечко стало звичайним польським населеним пунктом, не виділяючись серед інших містечок Наддніпрянщини. Справжню популярність Ружин здобув у 1838 році, коли тут стався гучний скандал, пов'язаний із єврейською громадою.

Євреї почали оселятися в Ружині в 18 столітті, і місто стало важливим іудейським центром. Його вигідне розташування на шляху між Бердичевом і Білою Церквою сприяло розвитку торгівлі та ремесел. Найбільший вплив у місті мали хасиди, особливо після того, як тут оселився Ісраель Фрідман, внук знаменитого хасидського цадика Маггіда з Меджибожа. За легендою, його рід походить від ізраїльського царя Давида. Фрідман, який народився у 1897 році неподалік Ружина, у 13 років одружився, але згодом став проповідником. Він здобув популярність як цадик і заснував свій двір у Ружині, отримавши ім'я реб Ісроел Рижинер.

Синагога Тіферет Ісроель, збудована в Єрусалимі на кошти Ружинського цадика, була зруйнована арабами у 1948 році (джерело фото Вікіпедія).

Ружинський цадик мав здатність залучати кошти, які почали надходити до нього з усіх куточків. Хасиди з усієї округи сплачували йому данину. Деякі дослідники вважають, що організація Рижинера нагадувала єврейську мафію. Незважаючи на це, його багатство стало відомим навіть у царській родині, а імператор Микола І, за свідченнями біографів, мав до нього особисту неприязнь.

Ружинська синагога

Реб Ісроель Рижинер жив за своїми власними правилами, що нагадували закони феодальної злочинної організації. Він мав численний штат прислуги, охорону, блазня та навіть власний суд, який міг виносити смертні вироки. Про один із випадків страти двох євреїв дізналася поліція, і розслідування виявило, що це був далеко не перший випадок. Сотні євреїв з Ружина та інших міст були заарештовані, 80 з них постали перед судом, шістьох засудили до довічного ув'язнення, а інших – до заслання в Сибір. Багато з них зазнали покарання шпіцрутенами, внаслідок чого 30 осіб померло. Ружинську мафію ліквідували. А що сталося з її лідером?

Ісроель Рижинер два роки провів під арештом, але завдяки численним адвокатам та величезним коштам зміг уникнути покарання – поліція не знайшла доказів його причетності до злочинів. У 1842 році він виїхав до Австро-Угорщини, де відновив свою організацію поблизу Чернівців і став ще багатшим. Проте до Ружина він уже не повернувся.

Єврейська громада Ружина зазнала значних утисків, але не зникла. У 1863 році тут проживало близько двох тисяч євреїв при загальній кількості населення 2663. Під час першого імперського перепису в Ружині налічувалося 4329 осіб, з яких 2917 були іудеями.

Сьогодні в Ружині мешкає трохи більше 13 тисяч осіб, але євреїв практично не залишилося. Про їхню історію нагадують лише похмуре кладовище на горі біля лікарні та руїни синагоги на березі Роставиці. Кладовище цікаве своїми масивними гранітними надгробками, які мають чоботоподібну форму, характерну для Бердичева. В Україні такі надгробки зустрічаються рідко. Існує думка, що така форма символізує повалені дерева з вирваними коріннями. Синагога нині перебуває в такому стані, що важко визначити її вік. Вона виглядає як типовий двоповерховий будинок сталінської епохи, проте масивні залишки контрфорсів можуть свідчити про її давніше походження. Є припущення, що синагога Ружинського цадика була частково зруйнована, але відбудована на старому фундаменті ще в 19-му столітті. Наразі одна зі стін будівлі обвалилася, а інші також не витримають довго.

У 19 столітті найбільшими землевласниками в Ружині були Челіщеви, але в 1856 році вони продали свої землі Злотніцькому, який збудував палац у 1860 році, схожий на італійські вілли, та розбив парк. У 1920-ті роки в палаці оселилися комунари з Канади, які сподівалися на обіцяну більшовиками землю. Від палацу практично нічого не залишилося, оскільки його суттєво перебудували.

Головною архітектурною пам'яткою Ружина є римо-католицький храм Божого Тіла, збудований у 1817 році на кошти дружини графа Челіщева – Емілії Калиновської. Ця елегантна споруда була відновлена після того, як радянська влада перетворила її на автомайстерню.

На виїзді з Ружина в бік Погребища, на межі з селом Заріччя, розташований водяний млин, збудований у 1929 році на річці Роставиця.

Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія