Садиба Пйонтків, що розташована в селі Турбівка Попільнянського району Житомирської області, є однією з тих маловідомих архітектурних пам’яток, які потребують більшої уваги дослідників і туристів. Незважаючи на скромну кількість інформації в інтернеті, наявні дані дають змогу скласти загальну картину про історію цього маєтку, його власників та сучасний стан.

Історичний контекст та власники

Дерев’яна одноповерхова садиба, що збереглася до сьогодні, ймовірно була зведена у середині ХІХ століття, хоча точна дата будівництва залишається предметом дискусій. За даними польського історика Тадеуша Епштейна, що збирав матеріали про польських землевласників станом на 1890 рік, маєток належав Еваристу Пйонтку (Ewaryst Pientko), а пізніше перейшов у власність його сина Еразма (Erazm), який володів ним до початку революції. У джерелах також згадуються інші члени родини Пйонтків — Теофіла, Марія, Ігнацій та Олександр.

Архівні справи, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві, підтверджують, що у середині XIX століття цей маєток змінив кілька поміщицьких родин. У 1858–1859 роках від поміщиці Чечелі І.Е. до дворянина Міончинського І.Ф. перейшов маєток у Турбівці як застава для кредиту, а вже у 1861 році Міончинський отримав право власності. Однак у 1866–1877 роках за ним було встановлено опіку над маєтком та неповнолітніми дітьми померлого поміщика, записаного як Пентко С., що викликає певні історичні питання щодо родинних стосунків та передачі власності.

Дослідники припускають, що Імені Пентко С. могла передувати помилка у записах і що насправді мова йде про Евариста Пйонтка, а Теофіла Олександрівна могла бути його дружиною та матір’ю Еразма. Однак ця гіпотеза має протиріччя, зважаючи на дані про те, що Еварист ще значився землевласником у 1890 році. Це робить історію родини Пйонтків та передачі маєтку предметом подальших історичних досліджень.

Архітектура та сучасний стан

Садиба Пйонтків — дерев’яна одноповерхова будівля, що збереглася до наших днів. Сам маєток не має широкої популярності у загальному туристичному потоці Житомирської області, але саме автентичність будівлі та її історичне походження надають йому цінності.

До сьогодні у садибі збереглися деякі допоміжні елементи, такі як льох та флігель. До недавнього часу в будівлі була також кафельна піч, яку згодом розібрали — причина цього залишається невідомою. Сьогодні у приміщенні історичної садиби розташована місцева школа, а сама будівля виглядає доглянутою і привабливою — особливо вражають вікна старої конструкції.

Парк чи сад навколо садиби зберігся частково: поблизу входу територія виглядає досить охайно, але далі простір заріс бур’янами, лопухами та кропивою, що свідчить про відсутність регулярного догля

Історичні джерела та подальші дослідження

Станом на сьогодні у мережі немає широкого масиву інформації про садибу Пйонтків, а наявні дані значною мірою базуються на роботах істориків та архівних записах. Архівні справи, пов’язані з маєтком Турбівки, налічують понад 460 сторінок, що свідчить про багате документальне джерело для подальших досліджень.

Ймовірно, частина родини Пйонтків мала зв’язки поза межами України: наприклад, знайдені згадки про шлюб Halina‑Marie Pientko у Нью-Джерсі за 1961 рік, проте прямі генеалогічні зв’язки з турбівськими Пйонтками наразі не підтверджені.

Турбівка — історичний контекст

Село Турбівка — це невелике сільське поселення у Попільнянському районі Житомирської області. Наразі село, як і багато інших населених пунктів області, має свою локальну історію, зокрема пов’язану з Голодомором 1932–1933 років, коли місцеві мешканці зазнали значних втрат.

Значення та потенціал

Садиба Пйонтків може стати цікавим об’єктом для любителів історії та архітектури ХІХ століття, адже являє собою приклад поміщицького маєтку, який зберігся в автентичному вигляді. Наразі вона лишається маловідомою та недостатньо представленою в туристичних маршрутах Житомирщини, хоча саме такі пам’ятки можуть стати точками культурного відродження та туристичного розвитку регіону.

Ігор Дорожко, Роман Маленков, Сергій Щербій.