Село Квітневе розташоване в Житомирському районі Житомирської області на берегах тихоплинної річки Унава, за приблизно 5–8 км від Попільні та близько 70 км від обласного центру. Цей населений пункт має багатий історичний і культурний шар, що сягає кількох століть, і зберіг низку пам’яток, які стають привабливими для туристів і краєзнавців.
Історія та назви села
Письмові згадки про село датуються 1603 роком, коли воно було відоме під назвою Жидівці. За легендою, попередньо поселення могло називатися Матвійовці на честь козака Матвія, а назва Жидівці виникла пізніше через випадок, коли під час будівництва греблі через річку Унава загинуло кілька людей єврейської національності.
У радянський період село було перейменоване на Жовтневе, яке проіснувало під цією назвою до 2016 року. У рамках процесу декомунізації населеному пункту повернули сучасну історичну назву Квітневе, що символізує оновлення та відродження місцевої громади.
За даними переписів і сучасних джерел, населення села становить близько 1,9–2 тис. осіб, воно активно розвивається як адміністративний центр Квітневої об’єднаної територіальної громади, до складу якої входить декілька населених пунктів.
Географія та природні умови
Квітневе розташоване на раді землеробських маршрутів, поблизу важливих шляхів, що з’єднують Попільню, Житомир, Брусилів та інші населені пункти області. Річка Унава, яка протікає через село, є правою притокою Дніпра і приваблює рибалок та любителів відпочинку на природі. Її назва з перекладу може означати «тихоплинна», що відображає характерні риси водойми.

Історія млина в Квітневому
Млин у селі Квітневе (до 2016 року — Жовтневе, а раніше — Жидівці і Матвійовці) було зведено у 1905 році на річці Унава. Авторство будівництва залишилося невідомим, але історичні джерела пов’язують його з родиною Кудашевих. Село на початку XX століття належало спадкоємцям графині С.І. Кудашевої. Імовірно, млин могли збудувати її родичі — брати Сергій та Олександр Олександровичі, оскільки інші члени родини перебували за кордоном або померли до початку будівництва.
Рід Кудашевих був досить впливовим:
Сергій Олександрович (1857–?) — придворний дворянин.
Іван Олександрович (1859–1933) — дипломат, посол у Данії, Бельгії, Люксембурзі, Іспанії та Китаї.
Микола Олександрович (1868–1933) — дипломат, працював у Японії, Константинополі та Китаї.
Олександр Олександрович — точні дати життя невідомі, можливо, він і є автором млина.
Олексій Олександрович (1861–1901) помер до початку будівництва.
На 1900 рік село налічувало близько 2300 мешканців, і частина його належала графині Софії Іванівні Кудашевій, дочки генерала-ад’ютанта Івана Орлова та дружини князя Олександра Сергійовича Кудашева. Точні документи щодо автора млина відсутні, а згадки про пані Грушенька В.К. не підтверджені і, можливо, є плутаниною з літературними персонажами.
У радянські часи споруду, як і багато інших млинів в Україні, переобладнали під гідроелектростанцію, і вона довгий час стояла порожньою. Лише у 2017 році будівля отримала нове життя завдяки ініціативі місцевого підприємця та мецената Володимира Дідківського, який перетворив її на сучасний комплекс з рестораном та просторою банкетною залою. Зовнішньо млин зберіг свою автентичну архітектуру, а навколо споруди облаштований ландшафтний парк для відпочинку.
Сьогодні млин у Квітневому — це не лише гастротуристична точка, але й символ збереження історичної спадщини Житомирщини, яка поєднує архітектуру початку XX століття з сучасними стандартами гостинності.



Культурна спадщина та громада
Квітневе відзначається багатою історією релігійного життя. У селі з давніх часів існувала церква, яка неодноразово перебудовувалася, але була знищена в 1967 році. Новий Свято‑Троїцький храм зведений у 2015 році й став окрасою центру села.
Громада активно розвивається: розбудовується інфраструктура, покращується благоустрій, ведеться робота зі збереження історичних об’єктів. Наявність залізничного сполучення та близькість до великих міст робить Квітневе привабливим для інвестицій і подорожей.
Значення для туристів і місцевих жителів
Для туристів Квітневе пропонує приємне поєднання історії, природи та гастрономії. Водяний млин на Унаві стає центром уваги завдяки своїй архітектурі та сучасному використанню, а село — чудовою базою для одноденних поїздок зі Львова, Києва чи Житомира. Місцеві жителі також активно беруть участь у житті громади, підтримуючи культурні ініціативи та зберігаючи пам’ять про минуле свого краю.
За матерілами: Ігор Дорожко, Роман Маленков, Сергій Щербій.