Шлях собіборських лісів (Szlak Lasów Sobiborskich) — чорний пішохідний маршрут PTTK, що з'єднує курортну Окунінку на озері Бяле зі станцією Собібор. У переліку PTTK його довжина 11,6 км, у нашому треку за даними OpenStreetMap — 8,8 км. Маршрут лінійний, іти 2,5–3 години, майже весь час лісами Собіборського ландшафтного парку. Закінчується він біля Музею і місця пам'яті на місці колишнього німецького нацистського табору смерті, тож це не лише лісова прогулянка.
Від озера через Собіборські ліси
Старт — південний берег озера Бяле, одного з найчистіших на Ленчинсько-Влодавському поозер'ї. Далі шлях поринає в ліс і через хутір Тарасюки та село Жлобек веде на південний схід. Собіборський ландшафтний парк створено 1983 року; ліси займають три чверті його площі. Бори на пісках тут чергуються з торфовищами, вільшняками і невеликими лісовими озерами, а в парку живуть болотяна черепаха, орлан-білохвіст, тетерук і чорний лелека.
Собібор: місце пам'яті
Біля станції Собібор у 1942–1943 роках діяв німецький табір смерті SS-Sonderkommando Sobibor, створений у межах «Акції Рейнгард» для знищення євреїв. Сюди везли людей із гетто Люблінщини, а також з Нідерландів, Франції, Словаччини, Австрії, Чехії, Німеччини й окупованих територій СРСР. Більшість убивали в газових камерах одразу після прибуття. Оцінки кількості жертв різняться; за дослідженням історика Роберта Кувалека, загинуло близько 170–180 тисяч євреїв. 14 жовтня 1943 року в'язні під проводом Олександра Печерського й Леона Фельдгендлера підняли повстання. Втекти вдалося приблизно 300 людям, війну пережили кілька десятків. Після повстання табір ліквідували.
Нині тут Музей і місце пам'яті в Собіборі — філія Державного музею на Майданку. Нову постійну експозицію відкрили 2020 року, а оновлений меморіал на території табору — у жовтні 2023-го.
Відвідування і дорога
Музей і місце пам'яті в Собіборі працює з вівторка по неділю: у квітні–жовтні 9:00–18:00 (останній вхід на територію о 17:00), у листопаді–березні 9:00–16:00 (останній вхід о 15:00). Зачинено в понеділки, на деякі свята та 24–31 грудня. Вхід і паркування безкоштовні, для самостійного відвідування бронювання не потрібне, екскурсії польською, англійською й німецькою — за попереднім записом. Музей не радить приводити дітей до 14 років. Поводьтеся стримано й одягайтеся так, як годиться на кладовищі; на території заборонено тварин (крім собак-поводирів), куріння і запалювання свічок поза визначеними місцями.
До Окунінки можна доїхати з Влодави (7 км) або з Хелма. Потяг лінією Хелм — Влодава зупиняється на станції Собібор лише влітку, у суботу й неділю (а також 15 серпня). Поза цим, за даними музею, від Влодави до Собібора без власного авто можна дістатися тільки таксі, тож повернення з лінійного маршруту продумайте заздалегідь. До кінця 2026 року на повітовій дорозі 1727L тривають ремонти, можливі незручності на під'їзді до музею. У лісі багато комарів і кліщів. Бугом за кілька кілометрів на схід проходить кордон: навпроти Собібора — з Україною, трохи північніше — з Білоруссю. Пунктів пропуску тут немає, у прикордонні можливі перевірки документів Прикордонною службою Польщі. Для українців це Польща — потрібен закордонний паспорт.
