Нещодавно в Житомирі у ФОП О.О. Євенок тиражем у 300 примірників побачила світ друга книга поезій члена Малинського міжрайонного літературно-мистецького об’єднання «Посвіт» імені Івана Огієнка, колишнього слюсаря, шофера, завклубу, депутата Малинської райради, кореспондента місцевої районки, футбольного арбітра Миколи Скуратівського з с. Тишева Малинського району «Нуртує біль, ятриться в крилах».
До неї увійшли кращі з кращих 130 поезій автора написані ним українському та російською мовами в період з 1970-го по 2017-ий роки. Композиційно книга складається з чотирьох розділів: «Життя таке», «Зустрілись погляди», «Ничто не вечно» та «Поговори со мной». Редактором і автором передмови «Що на душу лягло» є наш земляк, лауреат Огієнківської премії, поет, голова міжрайонного літературно-мистецького об’єднання «Посвіт» імені Івана Огієнка Василь Сташук, а ілюстрації намалював Іван Башинський.
У передмові до книги, зокрема, йдеться: «Про що б тільки не писав М.Скуратівський – про любов, про честь і гідність патріотів України – він щиро відкриває своє серце читачеві, котрий разом із поетом бачить чим він живе, що любить і зневажає. Він не вишукує якогось екстравагантного образу чи незвичної ритмомелодичної архітектоніки, а пише просто, як і живе на цьому грішно-безгрішному світі. У своїх кращих віршах, зокрема – «Запроданці», «Продаєм», «До урвища» Микола Скуратівський вірний своїм життєвим принципам, волає, здається, до усього світу, таврує моральних і державних покручів:
Заводи, фірми, вся держава,
Ліси і ріки – все у них.
Тому, що в нас душа іржава,
А совість – наш пекельний гріх.
Відчувається, що в автора душа не байдужа до того, як ми живемо і куди йдемо:
Все прикишенили, забрали,
Злодійським хистом – шахраї.
«В нас руки чисті ми не крали», —
Брешуть людям крадії.
Ось таку безрадісну картину сучасного дня малює в одному зі своїм віршів М.Скуратівський.
Я ще живу і я ще б’юся
За день майбутній, за весло.
Буває плачу і борюся
За радість, щастя і тепло.
Це тільки справжньому патріоту можна було виболіти такі слова в поезії «Нуртує біль», якою відкривається збірка. Вони по-справжньому торкають за живе, наштовхують на глибокі роздуми про сутність життя і людини в ньому, є актуальними й у всіх на слуху:
Гризуть мільярди влади черви,
Підла рука гострить ножа.
Нуртує біль, шматує нерви, --
Держава злидня і бомжа…
…І люд розчахнутий жебрує,
Кипить і ятриться межа.
Нуртує біль, наш біль пульсує, –
В державі злидня і бомжа.
Та, здається, незважаючи на всі життєві перипетії й негаразди, які судилося пережити М. Скуратівському, по-справжньому щирим він є у вірші «Щасливий я»:
Щасливий я, що не читають
Мої похмарені вріші, —
Обачно зле все обминають,
Не ятрять віченька душі.
Щасливий я, що не друкують,
За вірші премій не дають,
Щасливий, що не критикують,
Не топчуть неуки, не б’ють.
За підтримку у виданні цієї книги Микола Скуратівський дякує колективу ПрАТ «Прожектор», де свого часу пропрацював 37 років.
Віриться, що поетичні рядки нашого земляка Миколи Скуратівського знайдуть свого читача й отримають схвальні відгуки літературних критиків і прихильників красного письменства краю, а його нова книга не буде залежуватися на полицях бібліотек, а користуватиметься попитом у читачів різного віку.
Богдан Лісовський
Читайте також: У Малині презентували альманах "Одвічна висота слова"
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наш канал у Youtube.