Село Лук'янівка лежить у Броварському районі Київщини, приблизно за 15 км на північ від Баришівки (раніше воно належало до Баришівського району). Понад 140 років у його центрі стояла дерев'яна Вознесенська церква — рідкісна пам'ятка української дерев'яної архітектури другої половини XIX століття. У березні 2022 року її знищили російські війська. Тепер на цьому місці руїни, які стали одним із символів війни на Київщині.
Дві церкви на одному місці
Першу церкву в Лук'янівці збудували 1758 року. У 1879 році навпроти неї звели нову, теж дерев'яну, а стару невдовзі розібрали; цеглу з неї використали для фундаменту нового храму. Місце, де стояла перша церква, так і лишилося незабудованим.
Вознесенська церква мала стриманий і водночас святковий вигляд: зруб, обшитий дошками й пофарбований у блакитний колір, зелені бані, великий сферичний купол над центром і дзвіниця над входом. Таких дерев'яних храмів на Лівобережжі збереглося небагато.
У 1930 році радянська влада церкву закрила. Богослужіння відновили 1941 року, за німецької окупації, і відтоді храм більше не зачинявся. Останнім часом він належав Бориспільській єпархії УПЦ (МП).
Березень 2022 року
На початку повномасштабного вторгнення російські війська, що наступали на Київ зі сходу, зайняли Лук'янівку. Наприкінці березня Збройні сили України звільнили село. Під час відступу, у ніч на 25 березня 2022 року, російський танк кількома пострілами впритул розстріляв храм. За словами настоятеля, о четвертій ночі чотири постріли танка зруйнували церкву вщент.
Уцілілий купол із хрестом та ікони перевезли до Києва. У травні 2022 року їх показали на виставці «Україна — Розп'яття» в Національному музеї історії України у Другій світовій війні — однією з перших експозицій про російське вторгнення.
Громада не покинула свого місця й досі збирається біля фундаменту. Про те, як люди зустрічали тут Великдень через чотири роки після звільнення села, розповіло Радіо Свобода.
Як дістатися
Лук'янівка — приблизно за 70 км на схід від Києва. Найпростіше їхати трасою Київ — Харків до Баришівки, а звідти на північ. Руїни стоять у центрі села; неподалік є братська могила воїнів Другої світової та пам'ятник односельцям.
Порада
Це не туристичний об'єкт, а місце пам'яті й молитви для громади. Поводьтеся тихо, не заходьте на рештки фундаменту й не розбирайте уламки на сувеніри. Фотографувати можна, але коли біля руїн молитва чи служба, краще зачекати.
Більше про край — у статті про Київське Полісся.
