Кожна дитина, яка тимчасово, або назавжди позбавлена свого сімейного оточення, має право на захист та на особливу допомогу з боку держави в першу чергу шляхом створення належних умов. Ратифікуючи Конвенцію ООН про права дитини, яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року, наша держава визнала важливість та необхідність усиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, його пріоритетне становище відносно інших форм влаштування дітей.
Батьківство - це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну мить радості. Родина, в якій є усиновлена дитина – це родина назавжди. Є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк підріс, набув свого життєвого досвіду, навіть, зневірився у тому, що на світі є добрі та люблячі дорослі, батьки, які прийшли до батьківства шляхом усиновлення.
На сьогодні на обліку у службі у справах дітей Потіївської сільської ради перебуває 1 дитина, яка потребує батьків. Попри труднощі, з якими можна зіткнутися на шляху усиновлення, винагорода буде більшою: тепла посмішка дитини, її лагідні оченята та невичерпна радість батьківства.
Якщо дитину обирають серцем, то материнська і батьківська любов зможуть подолати будь-які труднощі у вихованні дитини, і ніяких сумнівів не виникатиме. Мати сприймає її будь-якою, її серце відкрите і наповнене любов’ю. Так само прийомні батьки повинні бути готові до всього. Тільки у сім’ї, власним прикладом, терпінням, любов’ю можна виховати у дитини все найкраще.
Діти, яким потрібні батьки чекають тих людей, у яких відкриті серце і двері власного дому, щоб прийняти у сім’ю дитину та наповнити її життя змістом.
Майже кожного дня хтось із обездолених дітей відкриває двері своєї нової домівки, де на них так довго чекали мама і тато. Серед них і малюки, і діти більш старшого віку, і діти, які мають певні проблеми із здоров’ям. Усі вони мріють про родину.
Українська громада активно змінює своє ставлення до усиновлення. Все більше сімей не вважають за потрібне приховувати, що вони усиновили дитину. Все менше серед нас тих, хто щойно дізнавшись, що дитина усиновлена, шукають нагоду повідомити їй, що вона чужа.
Ми, українці вчимося вітати усиновлену дитину з тим, що в неї є батьки, які не народивши її, просто люблять.
Адже усиновлення дитини - це щастя, а не таємниця !!!
