Зовсім скоро малинські спортсмени виступлять на Всеукраїнському чемпіонаті з легкої атлетики. Серед них і десятикласниця ЗОШ №4, вихованка Малинської ДЮСШ Анастасія Пацелій. На відміну від багатьох своїх однолітків Настя дарма часу за розвагами не гає. Вона — найстарша дитина у своїй великій родині, і окрім того, що допомагає батькам опікуватися меншими братами й сестричками, встигає добре вчитися. Також має багато хобі, серйозно займається спортом, і мріє стати тренером. Настя погодилася нам розповісти про своє захоплення легкою атлетикою і про реалії спортивного життя Малина.
— Настю, що тебе підштовхнуло займатися легкою атлетикою?
— У дитинстві я не надавала цьому якогось великого значення. Часто змагалася із хлопцями у бігу й переганяла їх. Коли я навчалася у першій школі, мене запрошували навчатися у спортивну школу, але в мене тоді не було такого бажання. Потім я перейшла до четвертої школи, де мене помітила тренер з легкої атлетики Людмила Василівна Молодовська, і завдяки якій я почала брати участь у змаганнях.
— І скільки років уже займаєшся бігом? У яких саме змаганнях брала участь?
— Із 12-ти років. Брала участь у естафетах на різних дистанціях — коротких і довгих. Разом із командою спортшколи їздимо на різноманітні обласні спортивні змагання. Радію, коли отримую гарний результат. Звичайно, завжди хотілось досягнути чогось більшого.
— Пам’ятаєш своє перше змагання?
— Це було у сьомому класі. Тоді я брала участь лише в міських змаганнях, а потім поїхала на обласні в Житомир. Побачила, як вони відбуваються, який рівень підготовки спортсменів. Кожна поїздка на будь-яке змагання — це певний досвід, випробування своїх сил, бажання вдосконалюватись. Останні змагання були місяць тому в Коростишеві.
— Призові місця займала?
— Поки виступала за команди. Цьогорік ми мало куди виїжджали і тому ще не мали ніяких досягнень, але за минулий рік займали призові місця у місті і на рівні області — у Бердичеві наша команда легкоатлетів посіла друга місце. Брали також участь у чемпіонаті України, але особливих досягнень не привезли. Але вже на найближчому Всеукраїнському чемпіонаті кожен буде виступати окремо.
— То ти зараз саме готуєшся до нього?
— Так. Буде біг на короткі та довгі дистанції. Переживаю, хочеться показати непоганий результат. А це буде непросто, адже там зберуться найкращі легкоатлети з усієї України.
— Чим ти ще захоплюєшся, окрім спорту?
— Люблю малювати. Друзі кажуть, що в мене непогано виходить і, якби я розвивалася в цьому напрямку, мала б набагато кращі досягнення. Проте свої роботи я виставляла лише в школі. Бо це лише хобі. Адже моя мрія — стати тренером або реабілітологом. Для цього почала активніше вивчати біологію, бо розумію, що в майбутньому вона мені знадобиться. Хочу також вивчити англійську мову.
— Чому обрала саме ці професії?
— Це моє, я цим живу і до цього прагну. Кажуть, людина буде щасливою лише тоді, коли пов’яже свою справу з тим, що їй до душі. Спочатку можна відкрити свою справу в Малині, а потім і в більших містах. Головне — аби ти відчував, що це твоє, цим ти приносиш користь і потрібен людям.
— А доводилося хоч раз брати на себе роль тренера?
— У мене є подруга. Якщо вона просить поради, я намагаюся допомогти. Інколи ці поради діють. І від того мені приємно.
— Хто твій спортивний кумир?
— Мій тренер Людмила Василівна. Вона багато досягла у цій сфері, жінка — професіонал, на яких потрібно рівнятись. Це чудова людина, з якою легко знайти спільну мову, відтак — ти знаєш, чого від тебе чекає тренер, стараєшся виконувати все правильно, аби не розчарувати її сподівання щодо тебе.
— Як думаєш, що потрібно спортсмену, щоб завжди мати гарні результати?
— Працювати над собою, ставити перед собою цілі та йти до них. Це залежить від самої людини. Якщо в неї не буде бажання, вона не буде з душею підходити до цієї справи, то й результату відповідного не буде. Звичайно, не всі стануть видатними спортсменами, але спорт для багатьох залишиться на все життя. Він самоорганізовує, робить людину відповідально і, звичайно, допомагає тримати форму, підтримувати здоров’я.
— То коли вже чемпіонат України?
— Найближчим часом має прийти наказ про його проведення. Чемпіонат проходитиме в Києві.
— Чи є підтримка вашої команди від міської ради, депутатів?
— Нам мало допомагають із поїздками на змагання. Наш тренер подавала листи-звернення до міськради, щоб виділили кошти, але уваги ніякої. Навіть, коли ми бігаємо у четвертій школі, мусимо просити «шиповки» в інших учнів. Та попри всі перешкоди, ми все ж досягаємо хороших результатів... Головне, що є бажання, мрії. І до них я готова йти. Мені, переконана, в цьому допомагає спорт.
P.S. Нещодавно нардеп Павло Дзюблик залучив для Малинщини субвенцію на підтримку спорту. За ці кошти був придбаний боксерський ринг. Цікаво, чи виділять кошти і для малинських легкоатлетів? Адже нещодавно міський голова Олексій Шостак на відкритті чемпіонату з боксу в Гамарні заявив: «Діти — це наше майбутнє, а загалом здорова нація — запорука розвитку здорового суспільства».
Леонід СКРИПНИК.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
