Людмила Матяш вже 38 років працює бібліотекарем у Малинській районній бібліотеці імені Василя Скуратівського. З нагоди професійного свята — Дня бібліотекаря ми поспілкувалися з Людмилою Антонівною про особливості роботи бібліотекарем, ким наразі є бібліотекар, чим є сучасна бібліотека та що на неї чекає в майбутньому.
— Я народилася в Щербатівці, закінчила ЗОШ № 3, затим Рівненський інститут культури, — розпочала розмову про себе пані Людмила. — З 1980 року відразу після закінчення інституту працюю у Малинській центральній районній бібліотеці. Спочатку на кафедрі юнацтва, з 1985 року по сьогоднішній день — заввідділом обслуговування. Спеціальність — бібліотекознавство і бібліографія.
— Що вас привело на бібліотечну ниву?
— Мені подобалося мати справу з книжками, думала, може, стану вчителем. Ходила у сільську бібліотеку, в бібліотеку при третій школі, де працювала чудовий бібліотекар Жанна Володимирівна. Там проводилися цікаві заходи, мені подобалася література. Тому після школи я вступила до Інституту культури. Опісля відразу пришла сюди у відділ обслуговування, і так тут залишилася і все життя пропрацюю в бібліотеці.
— Порівнюючи з минулими часами, зараз змінюється і роль бібліотекаря, і функції бібліотеки. Хто, на вашу думку, сучасний бібліотекар? Якими навичками він повинен володіти?
— Зараз змінюються функції і пріоритети бібліотеки, що пов’язано з розвитком цифрових технологій. Будемо відверті: не надто багато читачів хочуть сидіти у читальному залі і листати підручники. Багато знаходять інформацію в Інтернеті. Технології невпинно рухаються вперед, і сучасний бібліотекар без них ніхто. Але все одно все треба поєднувати. Зараз є багато нових форм роботи бібліотеки, наприклад, бібліотека під відкритим небом. Тобто бібліотека рухається до людей, завойовує громаду, щоб бути у її центрі, бути весь час на слуху. Ми проводимо багато заходів, беремо участь в різноманітних акціях. Однак що б ми не робили, ми повинні «крутитися» навколо книжки. Якщо це заходи по правознавству чи, наприклад, екологічна акції, все одно в бібліотеці на перше місце повинна висуватися книжка. Саме її ми повинні популяризувати.
Інша справа, що зараз мало надходить літератури. Але не наша в цьому вина. Говорять, що люди зараз хочуть менше читати. Це неправда. Просто не вистачає сучасної української літератури. Ми недавно отримали нові книги, і вони на полицях не залежуються. Особливо приємно, що їх читає молодь. Старше покоління все ж не надто читає сучасних авторів. Молоде покоління хоче читати і Дяченків, і Жадана, і Кіндрука та інших сучасних письменників.
— Погодилися б з тим, що основний читач — це люди старшого віку, або школярі та студенти, які беруть літературу по програмі чи довідкові видання?
— Не зовсім погоджуюся. У нашій бібліотеці є «кістяк» — люди, які читають сучасну літературу. Дійсно, школярі, в основному, беруть літературу за програмою. Однак влітку наші читачі і студенти, які приїжджають на канікули. Я можу назвати десяток читачів, які читають сучасну українську літературу.
Не буду говорити, що їх багато. Але на ту кількість читачів, які записані до нашої бібліотеки, достатня кількість тих, які регулярно читають. Тому поки нам ще є з ким працювати.
— Основні відвідувачі це все ж молодь чи люди старшого віку?
— Візьмемо цифри. Якщо, наприклад, ми обслуговуємо приблизно 2800 читачів, то приблизно 1200 — юнацтво. Дорослих — близько 1050 чоловік. Тобто діти та молодь у нас все ж переважають. Можливо, зараз люди шукають якіснішу літературу, мало хто набирає корзини книг. Книжкові смаки — це вже окрема тема. Я б не сказала, що молодь зовсім мало читає.
— Тобто, ви не погоджуєтеся, що люди, загалом, менше читають?
— Не можу погодитися, що зараз люди менше читають. Можливо, просто вони обирають якіснішу літературу, не читають все підряд, ретельніше добирають книжки для читання. Не можу сказати, що престиж бібліотеки в очах молоді впав.
— Порівнюючи початок вашої роботи в бібліотеці у 1980-х роках з теперішнім часом, можете сказати, що кількість відвідувачів зменшується чи навпаки — збільшується?
— Були різні періоди. Коли я лише прийшла на роботу, кількість читачів була приблизно така, як зараз. Потім у 90-х роках, коли було важке економічне становище, коли багато місяців не видавали заробітну плату, у нас було дуже багато читачів. Тепер їх кількість впала приблизно до рівня 80-х років. Дійсно, в читальному залі зараз мало хто хоче працювати, бо зараз всю необхідну інформацію можна знайти в Інтернеті. Наприклад, у нашому інтернет-центрі небагато місць, але вони майже завжди зайняті.
— Наскільки розумію, ваш читач в основному з Малина?
— Наразі з району нас читає усього приблизно 200 чоловік. Це читачі із сіл. Сюди входять бібліотекарі, які до нас приїжджають, багато читачів з Малинівки. Але в основному це місто.
— Як би ви охарактеризували типового сучасного читача?
— Якщо говоримо про молоду людину, то це ерудований читач, вибагливий, він знає, чого конкретно хоче. Працюючи з такими людьми, бібліотекар також має бути ерудованим, бо соромно, коли ти чогось не знаєш. Приходять такі люди, які просто хочуть поспілкуватися з бібліотекарем, хочуть почути його думку, але при цьому мають і свою. Це типовий молодий читач. Щодо читачів старшого покоління, у них є свої пріоритети.
— На вашу думку, що може зробити бібліотека та бібліотекар зокрема для залучення суспільства до читання?
— Зараз стоїть питання, що бібліотека має бути осередком громади, тісніше співпрацювати з громадськими організаціями та ініціативами. Наприклад, коли проходить якийсь захід поза межами, там обов’язково має бути представлена і бібліотека, можливо, зі своєю виставкою книжок, напрацюваннями. Обов’язково має залучати і читачів до своєї роботи, спонукати їх до активності. Бібліотека не може бути закритою. У нас є своя робота, ми працюємо з фондами (у нас фонд більше 40 тисяч книжок), проводиться інформаційна робота. Нам зараз важко конкурувати з Інтернетом, електронними книжками. Іноді запитуємо наших читачів, чому перестали ходити? А вони відповідають, що в них з’явилася електронна книжка. Дехто говорить, що має електронну книжку, але все ж більше полюбляє читати паперові книжки. У нас є, напевно, близько 50 читачів, які хочуть читати, але в нас для них не вистачає літератури, яка їм подобається.
Підводячи підсумки, скажу, що літератури у нас наразі не так і мало. Багато книжок нам дарують і наші читачі. Зараз прерогатива бібліотеки — співпраця з громадськими організаціями. Та все ж пересічний громадянин бачить в бібліотеці місце, куди він може прийти і взяти гарну книжку, поспілкуватися з бібліотекарем.
Шкода, звичайно, що наша професія малооплачувана і сьогодні важко знайти спеціаліста з вищою освітою. До нас недавно прийшла Катерина, хороший молодий спеціаліст, грамотна, гарно проводить заходи. Видно, що людина на своєму місці. По селах, наскільки я знаю, серед нових кадрів дуже мало спеціалістів з вищою освітою. І на це є об’єктивні причини.
— Підсумовуючи, можна сказати, що бібліотека стає центром громадського і культурного та інтелектуального життя, особливо для таких невеликих міст, як Малин?
— Дійсно, так і є. Повторюся, у нас проводяться різні заходи районного масштабу. Ось, наприклад, у жовтні буде проводитися фестиваль-конкурс пам’яті нашого поета-земляка Валерія Лісовського. До Дня Незалежності ми також підключалися — зробили виставку відповідної літератури.
— Можливо, є якісь заходи, які регулярно проводяться в бібліотеці?
— Традиційною вже стала акція «Подаруй бібліотеці книгу». Кожного жовтня проводяться зустрічі у Василевій світлиці (у пам’ять про фольклориста та письменника Василя Скуратівського, іменем якого і названа бібліотека — В.П.), проводимо різні екскурсії, в тому числі й для бібліотекарів. Це основні заходи. Також у читальному залі в нас працює арт-вітальня, де ми виставляємо твори наших місцевих митців з міста і району, проводимо виставки наших читачів. Часто виставляємо роботи людей пенсійного віку. Традиційно проводимо заходи з патріотичного вихованні. Традиційними у нас стали і зустрічі з письменниками.
Цьогоріч стартувала акція «Бібліотека під відкритим небом», малювали з дітьми на асфальті, влаштовували свято квітів.
— Заходи, які проводить бібліотека, спрямовані, в основному, на школярів чи не лише?
— В основному проводимо заходи, звичайно, для молоді. Загалом, ми працюємо за різними програмами: екологічною, народознавчою, програмою популяризації художньої літератури. Тобто, з різних галузей знань ми стараємося проводити заходи. У нас також працює пункт європейської інформації, яким завідує наш бібліотекар Тетяна Петрівна Мацяка. Там також проводиться робота.
Загалом, можу сказати, що люди чимось цікавляться і хочуть щось побачити.
— Як ви вважаєте, чи витіснить електронна книга паперову і чи це вплине якось на роботу бібліотек?
— Електронні книжки ніколи не витіснять паперові, бо, знову, повторюся, багато людей мають електронні книги, але бажають читати саме паперову книжку. Ці люди кажуть, що хочуть погортати книжку, почути її запах. Паперова книжка ніколи не буде витіснена — це стовідсотково. Звичайно, поява електронних книг наклали свій відбиток: зараз іде велика конкуренція між цими двома видами книжок.
— Яким ви бачите майбутнє бібліотек? Чим вони стануть?
— Я думаю, вони стануть пунктами культурного дозвілля, де можна буде поспілкуватися з друзями, випити філіжанку кави, в затишній атмосфері почитати книжку. Я це бачу так. Певною мірою воно і зараз так є, але для цього все ж потрібно створити умови.
— Ви, певно, бібліофіл. Які ваші літературні вподобання? У вас є улюблений автор або книга?
— Більше люблю читати життєві твори. Наприклад, твори Оксани Забужко, Сергія Жадана, Макса Кіндрука. Цьогоріч ми презентували романи Світлани Талан, твори якої мені також сподобались. Такого плану література мені цікава, де піднімаються життєві питання, які хвилюють кожну людину.
Я не надто люблю поезію, але поезія Ліни Костенко мені подобається.
— Порекомендували б молоді йти навчатися на бібліотекаря? До чого потенційний бібліотека має бути готовим?
— Думаю, так. Наша професія матиме майбутнє. Я розповідала, якою я бачу бібліотеку. Такі бібліотеки є вже за кордоном, і напевно, навіть в Україні.
Сучасний бібліотекар має бути готовим до будь-якого запитання, орієнтуватися в різних сферах знань. І найперше він має любити книгу, вміти читати, любити людей, вміти з ними спілкуватися, вміти людину вислухати, вміти доносити свою думку. Обов’язково наша професія вимагає сьогодні вміти виступати на публіці, бути комунікабельним, вміти знайти підхід до молодіжної аудиторії. Інакше ти просто сидітимеш, видаватимеш книги і будеш нецікавим читачеві.
Хочу привітати всіх колег з професійним святом, побажати їм гарних читачів, багато нової літератури і бути відкритим до людей, до світу і чогось нового, бо сьогодні бібліотекар — це лікар людських душ. І лікує він їх саме книжками.
Розмовляв Володимир ПЕТРЕНКО.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
