У розпачі звернулась у редакцію мати атовця Володимира Л.
Сина одним із перших забрали у армію, розповіла. Отримав поранення, лікувався у госпіталях у Дніпропетровську, Житомирі. Залишився інвалідом — дали третю групу. А нині мусить терпіти ганебне ставлення до себе.
Їхав минулої неділі із сім’єю з Києва маршруткою. Це було о п’ятій вечора. Підійшов до диспетчера. Мовляв, я учасник бойових дій, чи можу їхати безплатно? А йому навідріз відмовили. Син, розказує жінка, мовчки розвернувся і пішов заплатив, але осад в душі, зрозуміло, залишився. І на серці стало тяжко — від людської байдужості і несправедливості.
Це вже вдруге у нього така ситуація. Перший раз у автобусі теж відповіли, що атовців безплатно не возять і наказали заплатити. Тоді сперечався, доводив, що за законом має право їхати без квитка, але це не допомогло.
Мова йде про автобуси, які вирушають з Академмістечка. Там сім’ї зручніше було сідати. Інший перевізник, маршрутки котрого ходять з Малина із автостанції ніколи не відмовляє, стверджує жінка.
А за хвилину додає: син просив нікуди не звертатися та нікому про це не казати, але ж мені душа болить за нього. Як так можна?.. Хлопці воювали, захищали рідну неньку-Україну, війна скалічила їм життя, а їх так зневажають. Якби ж то закон не дозволяв їздити, то одне, але ж…
Від редакції. Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій та особи, прирівняні до них мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Такі ж пільги на проїзд мають й інваліди війни.
