Нещодавно у мікрорайоні «банкнотки» собака покусав шестирічного хлопчика.
Від серйозних травм дитину врятувала лише цупка футболка. Пес вирвав шмат тканини і злегка зачепив зубами тіло малого. Черговий лікар у приймальному відділенні того дня порадив обробити рану господарським милом і впродовж десяти діб спостерігати за собакою, чи, бува, не хвора тварина. На щастя, вакцинація проти сказу дитині не знадобилася. Пес, як запевнили його господарі, доглянутий і здоровий. Увесь час перебував у вольєрі і з незрозумілих причин вирвався із клітки.
У таких випадках зазвичай кажуть: «Слава Богу, пронесло!». Але чи пощастить завтра другокласниці Даринці, котра, повертаючись зі школи, жує на ходу бутерброд і водночас відганяє від себе зграю бездомних голодних псів? Чи не накинеться нічийний Шарик чи Сірко на бабу Валю, яка, скупившись до свят на базарі, несе торби з пахучою ковбасою? Чи не стане жертвою собаки маленький Артурчик, якого мама привела покататися на машинках поблизу поштового відділення?
Відповідей на ці запитання вам не дадуть ні в міській раді, ні в комунгоспі. Як виявилося, мерія та КП «Благоустрій» — заручники ситуації, що склалася у Малині з бродячими собаками. Міську владу та комунальників малинчани звинувачують у бездіяльності щодо бездомних чотирилапих, натомість активісти та волонтери погрожують адміністративною та навіть кримінальною відповідальністю за знищення собак. Тож виходить, що про тварин у місті є кому подбати, а хто ж подбає про людей?
— Нещодавно у міській раді йшла мова про співпрацю з Міжнародною організацією захисту тварин «Чотири лапи», — говорить перший заступник міського голови Петро Піковський. — Австрійські волонтери повинні були стерилізувати бродячих собак у Малині, як, наприклад, це було зроблено у Житомирі. Але організація на цей час призупинила діяльність. Іншими способами боротися зі зграями бездомних псів не дозволяє законодавство та захисники бездомних тварин. У місті навіть траплялися випадки, коли собаки гинули з біологічних причин, а волонтери закидали, буцімто, хтось навмисне потравив тварин.
Програють війну з чотирилапими безхатченками та їхніми захисниками і працівники КП «Благоустрій». Щось робити з бездомними тваринами однозначно треба, кажуть комунальники, але наразі на підприємстві немає ні ліцензії на ліки для усипляння тварин, ні самих ліків.
— Нам ті собаки теж вже у печінках сидять, — говорить директор КП «Благоустрій» Микола Стурчак. — Вони розривають пакети зі сміттям, розносять його по місту, заважають рухові машин на дорогах. Але боротися зі зграями псів можемо лише гуманним способом, тобто спочатку їх усипляти, а потім стерилізувати. Наразі в Україні немає ліків, якими раніше усипляли тварин. Медикаменти привозили з Росії, нині ж поставки призупинені. Дехто з малинчан радить відстрілювати бездомних тварин, але ми отримали попередження з прокуратури, у якому чітко прописано, що за знущання над тваринами «світить» кримінальна відповідальність — до трьох років позбавлення волі.
Виходить замкнене коло: боротися із собаками треба, оскільки вони несуть загрозу людям, але зброї проти бездомних псів немає.
Нат омість у європейських країнах, де, як відомо, дуже люблять тварин, закони захищають не лише чотирилапих братів наших менших, а й людей. Наприклад, у Румунії та Данії за вигул собаки без повідка і намордника на власника накладається штраф — 1000 доларів, а у випадку нападу на людину передбачена кримінальна відповідальність. Господареві пса загрожує від 5-ти до 15-ти років позбавлення волі. Таке ж приблизно покарання і в інших цивілізованих країнах. У нас навіть дільничні інспектори, котрі знають, що загрожує власникові собаки, яка покусала дитину, просто розводять руками. Та й рідко коли можна побачити у Малині собак, яких вигулюють у намордниках.
Розраховувати на українське законодавство, яке б мало захищати нас із вами від безпритульних та домашніх собак, не доводиться. Залишається лише обходити бездомних братів наших менших десятою дорогою. Якщо ж, не доведи, Боже, станеться біда, закон вас не захистить та й навряд чи знайдете медикаменти від сказу, які сьогодні — у великому дефіциті.
Світлана СОТНІЧЕНКО.
