Про крадіжки читаємо ледь не у кожному номері газети і дивуємося: до чого докотилися? Таке враження, ніби знову повернулися у дев’яності, коли злодії серед білого дня виводили з хлівів корів та свиней, витягали домашню птицю.
Нині зазвичай читаємо, любителі легкої наживи чистять хати-пустки, дачі.
Минулого тижня, приміром, у Чоповичах обчистили вісім обійсть. Злодії не побоялися ні людей, котрі, запідозривши, що хтось під покровом ночі хазяйнує біля їхніх будинків, могли вийти на вулицю, ні собак. З гаражів та сараїв повиносили електропили, газонокосарки, дрилі, бетонозмішувач, лопати, вила, граблі, побутову техніку, витягли велосипеди.
Селяни, котрі стали жертвами злодіїв, вранці викликали дільничного. Правоохоронець оглянув місця злочину, сфотографував, опитав постраждалих, сусідів і на тому — все. Наостанок чоловік лише стенув плечима, мовляв, шукатимемо винних. А що він ще міг пообіцяти людям? Усі ж добре розуміють, злодіїв навряд чи знайдуть, бо один дільничний нині обслуговує декілька сіл і в кожному біда. Правоохоронцю хоч розірвися між населеними пунктами. Але ж де тоді нам, простим людям, шукати порятунку від злодіїв? Хто захистить нас і наше добро, нажите чесною працею? Коли нарешті буде спокій у селі?
