Чи варто брати участь у навчальних програмах за кордоном, де шукати інформацію про такі програми, та що це дає українським школярам та студентам?
Про в ефірі програми «Діалоги» на Житомир.info говоримо із випускником житомирського ліцею №25 Миколою Сапроновим.
Зараз юнак навчається у коледжі UWC, який знаходиться у Боснії і Герцеговині. Цього літа він повернувся з ще однієї літньої програми, котра називається Yale Young Global Scholars, яка проходила в Єльському університеті, що знаходиться у місті Нью-Гейвен в Сполучених Штатах Америки.
Чи міг би ти розповісти, що являють собою ці навчальні програми та чим там люди займаються?
Я хотів би розповісти про програму, де я зараз навчаюсь. Таких коледжів, які мій, який знаходиться у Боснії і Герцеговині, у світі є 17. Вони знаходяться у різних країнах світу. Наприклад, у Коста Риці, у Китаї, у Японії, у Америці, Італії. Історія створення цих коледжів є дуже цікавою. Після Другої світової війни один видатний вчитель, методист Курт Хан, який зрозумів, що дуже багато війн та конфліктів трапляється, тому що люди з різних країн, з різними культурними досвідами не розуміють один одного і мають, можливо, стереотипи чи хибні міркування один про одного. Тому Курт Хан вирішив створити місце, де могли б люди з кожної країни навчатись разом. І таким чином люди зможуть зрозуміти один одного краще.
Скажіть, а чим саме там займаються студенти? Що входить в курс цієї навчальної програми?
Розпочну з академічної складової. Що ми там вивчаємо? Ми вивчаємо програму, яка називається IB, що означає International Baccalaureate program. В рамках цієї програми є шість предметів, чи шість різних груп предметів. Це рідна мова, іноземна мова, математика, якась соціальна наука, природнича наука та мистецтво. Також в рамках цієї програми мені потрібно відвідувати, якісь креативні гуртки, спортивні і займатись волонтерством. Я, наприклад, є волонтером у циганському таборі. В рамках цієї програми також потрібно написати невеликі наукові роботи з тих тем, які тебе цікавлять. Тобто, програма така доволі обширна. Проте, що нас дійсно відрізняє від звичайних IB-шкіл, це те, що ми займаємось великою кількістю соціальних проектів. Ми організовуємо різні ворк-шопи, ми співпрацюємо із різними організаціями. Тобто, дуже активні люди в соціальному сенсі. Тим паче в контексті країни, де я знаходжусь, а це Боснія і Герцеговина – це дуже актуально.
Вже спираючись на твій досвід, на твою думку, що українським школярам може дати участь у таких програмах? Тобто, чи варто думати про участь у таких програмах і чи варто їх шукати?
Особисто я відчув, що це був доволі такий трансформативний досвід. Я дійсно змінився і змінився в кращий бік. Я багато чого дізнався про інші культури, про різні аспекти життя, різні перспективи навіть. Я можу сказати, що я краще зрозумів світ і краще зрозумів себе, і те чим, я хочу займатись. Якщо виходити за рамки культурного досвіду, який є ключовою частиною навчання в UWC, академічна складова теж є дуже потужною. Вона дійсно відрізняється від нашої української освіти. І дуже багато чого мені потрібно було дізнаватись нового. Вчитись писати англійською мовою, в деяких предметах більше думати, аніж вчити. І мене це як людину дійсно змінило.
Микола Сапронов запрошує усіх бажаючих на зустріч в Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ольжича у середу 19 липня о 17:00 в центрі «Вікно в Америку». Юнак розповість подробиці свого досвіду участі у навчальних програмах закордоном та відповість на усі питання, які зацікавлять аудиторію.
