Десятого вересня Малинська дитячо-юнацька спортивна школа урочисто відзначила 50-річний ювілей.
Офіційно ДЮСШ була заснована 1966-го року, проте фактично історія спортивної школи розпочала відлік у 1963-му, коли група ентузіастів, вчителів міських шкіл, на громадських засадах заснувала у місті спортивний заклад.
Спочатку працювало одне відділення — легкої атлетики. Тренувались спортсмени у спортзалі другої школи. Дітей приходило дуже багато, і через деякий час тренування перенесли у сусіднє приміщення, де нині розташовується костьол.
Завдяки плідній роботі тренерів, а працювали тоді Григорій Ракович, Віктор Полтавець, Марія Мовчан, Віктор Кораблін і Йосип Кульчицький — спортсмени швидко досягли вагомих результатів. Уже через рік після відкриття малинська легкоатлетка Лариса Позднякова здобула перемогу зі стрибків у довжину на республіканських змаганнях. Інші вихованці теж неодноразово відстоювали честь Малина на обласних і всеукраїнських чемпіонатах.
1967-го розпочали роботу нові відділення — класичної боротьби і ручного м’яча. Щоправда, останнє через три роки довелось закрити. Малинська команда обійшла на обласних змаганнях житомирян, і тодішнє партійне керівництво такий «казус» не пробачило. У місто прийшла «рознарядка» — розформувати команду. Проте таке негативне ставлення обласних керманичів до спортсменів із райцентру малинських ентузіастів не зламало.
У 1972 році малинчанка Наталія Хусаїнова виборола перше місце з метання списа на Всесоюзній спартакіаді школярів. Вона увійшла до складу збірної СРСР з легкої атлетики і виборола п’яте місце на чемпіонаті Європи серед юнаків і дівчат, який проходив у німецькому містечку Дуйсбург. Цим результатом легкоатлетка з провінції мала б гордитися, але вона прагнула до вищої нагороди. Пізніше, 1979 року, Хусаїнова стала срібної призеркою першості СРСР, увійшла до складу олімпійської команди
1977 року відкрили відділення вільної боротьби, 1978 — футболу. Пізніше яких тільки видів спорту не було! Старші спортсмени пригадують, що у Малині готувались до участі в змаганнях зі стрибків з жердиною і навіть із десятиборства. У 80-их роках минулого століття було уведено в експлуатацію нове приміщення школи, в якому діти тренуються до сьогодні.
Школа змінила кілька керівників. Першим її директором був Дмитро Скуратівський. У 1970-му році на його місце прийшов відомий малинський шахіст Павло Баранівський, пізніше — Геннадій Кузьміних. З 1976-го по 2015 роки спортивну школу очолював заслужений працівник фізичної культури та спорту Йосип Кульчицький. Він був авторитетним керівником і Людиною з великої літери, зумів згуртувати колег-тренерів та спортсменів. За його сприяння та безпосередньої участі ДЮСШ досягла висот, а імена багатьох малинських спортсменів стали відомими далеко за межами нашого поліського містечка. З минулого року директор спортивної школи — голова Малинської міської федерації футболу Володимир Волуйко.
Нині у ДЮСШ займаються понад 400 дітей, працюють відділення легкої атлетики, вільної боротьби, футболу, велоспорту. У складі колективу — дванадцять тренерів (на знімку у центрі). Серед них майстер спорту, заслужений працівник фізичної культури та спорту України Олександр Ткачук, майстри спорту Олексій Федорчук, Віктор Раченко, тренери Людмила Молодовська, Валентина Савчук, Лариса Мойсеєнко, Наталія Афанасьєва, Микола Колесник, Ігор Стрельцов, Юрій Ковальчук, Геннадій Литвак. В пошані ветеран спорту, заслужений тренер України Анатолій Задорожний, який випустив у світ не одне покоління борців.
Спортивна школа може пишатися своїми здобутками. За час її існування чимало спортсменів стали переможцями та призерами обласних, всеукраїнських, міжнародних змагань і чемпіонатів. Майже ста вихованцям ДЮСШ присуджено високі спортивні звання. Зокрема, одинадцять спортсменів стали майстрами спорту СРСР, шість — майстрами спорту міжнародного класу, сімнадцять — майстрами спорту України, понад п’ятдесят — кандидатами у майстри спорту.
Найбільшого успіху досяг борець Валерій Андрійцев — заслужений майстер спорту України, перший малинський олімпієць. У його здобутках — золота медаль чемпіонату світу серед молоді, срібна — Лондонської олімпіади, інші нагороди. Він разом із майстрами спорту міжнародного класу, легкоатлетом Дмитром Косинським і велогонщицею Тетяною Рябченко, був у складі збірної України на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро, де вони достойно виступили.
Щоб назвати імена всіх відомих малинських спортсменів, й газетної шпальти не вистачить. Проте не можна обійти увагою багаторазового переможця першості СРСР з велоспорту Юрія Гутніченка, переможниць першості України з метання списа Лідію Єщенко та Тетяну Косориженко, чемпіона України з лижного спорту у гонці на 50 кілометрів Анатолія Волуйка, бігуна Василя Шостенка — його рекорд, 3.39,2 хвилини на дистанції 1500 метрів, на Житомирщині не побитий до цього часу, майстра спорту міжнародного класу, дворазового призера першості світу серед юнаків з вільної боротьби Віктора Білокопитова, семиразову чемпіонку України у велогонках на треку та шосе Євгенію Міненко, борчиню Катерину Машкевич — вона у 2012 році вперше у історії ДЮСШ та Житомирщини стала чемпіонкою Європи серед юнаків та дівчат. А також —майстра спорту міжнародного класу з важкої атлетики, 30-разового чемпіона України з важкої атлетики та пауерліфтингу, двократного рекордсмена СРСР з пауерліфтингу, багаторазового чемпіона Європи та світу з важкої атлетики та пауерліфтингу, тренера Валерія Мельника. 29 серпня 2016 року, незадовго до ювілею спортивної школи, від передчасно пішов із життя.
Спортсмени, тренери, які з різних куточків України зібралися провести видатного важкоатлета в останню путь, вирішили відтоді щорічно збиратися у Малині 29 серпня, щоб увіковічити пам’ять друга. А ще виникла ідея створення музею малинського спорту. Надіються, що влада допоможе втілити її у життя.
Дякують тренери та вихованці за велику підтримку спорту депутатам обласної ради Сергію Диняку та Олегу Дзюбенку, приватним підприємцям Олексію Задорожному, Андрію Сукманову, Олександру Малишеву, директору Пинязевицького кар’єроуправління Юрію Шевчуку.
Мріють про відновлення волейбольної секції, але це стане можливим лише тоді, коли врешті-решт здадуть в експлуатацію майже завершене адміприміщення спорткомплексу у міському парку. Там зможуть займатися борці, а спортзал ДЮСШ повністю належатиме легкоатлетам. Було б добре, щоб стадіон «Авангард» передали з балансу комунгоспу спортивній школі, аби можна було його впорядкувати та повноцінно їм розпоряджатися.
Головне завдання — забрати якнайбільше дітей із вулиці. Стануть вони провідними спортсменами чи просто полюблять фізкультуру і спорт, другорядне питання, зазначають тренери.
