POLISYA.TODAY

Джаред Тейлор голова організації «Американське Відродження» про проблеми дискримінації європейського населення в США та Європі

 Семюел Джаред Тейлор - американський громадський діяч і редактор американського інтернет - журналу "Відродження", який заснований Тейлором у 1990 році. Він також є президентом батьківської організації американського Відродження, Фонду Нового століття, через яку було видано багато його книг.

Вільям: Я представляю сайт «Полісся Today». Зі мною на зв’язку Джаред Тейлор з організації «Американське Відродження». Пан Тейлор — диссидент і представник американських правих, і він описує себе як расового реаліста.

Пане Тейлор, дякую, що підключилися.

Джаред Тейлор: Я радий приєднатися до вас сьогодні, дякую.

Вільям: Розкажіть мені, будь ласка, що таке «Американське Відродження» і расовий реалізм.

Джаред Тейлор: “Американське Відродження” починалося як друковане видання, але з 2012 року ми повністю перейшли в Інтернет, наш вебсайт — www.amren.com. Расовий реалізм — це визнання того, що раса є легітимною біологічною категорією. Ми не маємо стверджувати очевидне, але в Сполучених Штатах стало модно заявляти, що раса — це соціальна концепція. Це означає, що це як оптична ілюзія, якої насправді не існує. І все! Я часто кажу, що ця ідея дуже дурна і неправильна, а також, що тільки дуже розумні люди можуть переконати себе, що це правда. У світі тварин еквівалентом раси є підвид, і одним із визначень підвиду є місцеві варіації виду, яких наївний спостерігач, тобто недосвідчений спостерігач, може розпізнати з точністю принаймні 90 відсотків. Якщо використовувати це визначення для підвидів людей, очевидно, що, мабуть, без виключення будь-яка людина може розпізнати ескімосів і сомалійців із точністю 100 відсотків, а не якихось там 90 відсотків. Тому ідея того, що раса не є справжнім біологічним феноменом, є безглуздою.

Расовий реалізм іде далі та стверджує, що раси не є еквівалентними та взаємозамінними. Раси і расові відмінності розвивалися протягом сотень тисяч років. Африканці і неафриканці розділилися принаймні 100 000 років тому, і різні впливи з довкілля, що утворили очевидні фізичні відмінності, які ми бачимо між людьми різних рас, також вплинули на мозок. Ідея того, що мозок є єдиним органом у тілі людини, на який не вплинула еволюція, є просто абсурдною.

Як наслідок, коли люди різних рас будують суспільства, вони виражають глибинні расові відмінності. Чорношкірі люди з південної Сахари зазвичай створюють суспільства, які європейці чи азійці визнали б примітивними або небажаними. Аналогічно, коли чорношкірі африканці присутні у великій кількості в неафриканських суспільствах, вони відтворюють багато рис африканського суспільства. Наприклад, це високий рівень злочинності, високий рівень незаконної народжуваності, насильство, невдачі у справах або професіях, які вимагають високого рівня інтелекту. Ця схема повністю повторюється без виключення будь-де, де ви знайдете чорношкірих африканців із Чорної Африки, тому дуже нерозумно прийти до висновку, що всі раси по суті є однаковими, що відмінності не мають значення, і якщо, наприклад, європейців замінять неєвропейці, то не буде жодної різниці.

Європу створили європейці, і лише європейці могли створити суспільства, які ми бачимо в Європі або будь-де у світі, як-от у Північній Америці, Австралії або Південно-Африканській Республіці. Ідея того, що якимось чином імміграція неєвропейців не вплине на європейське суспільство або розчинить його чи змінить його таким чином, що європейцям це не сподобається, є одним із найхибніших міфів нашого часу. Ось у чому важливість расового реалізму: визнавати, що раси є справжніми біологічними категоріями, а також, що їх не можна взаємозамінити чи замінити якимось чином.

 Вільям: Опишіть, будь ласка, проблеми, які виникають у білого населення в Америці і Європі — Західній чи Центральній Європі.

Джаред Тейлор: Основна проблема в тому, що північноамериканці і європейці замінюються людьми, які не схожі на них. Це загроза, відома як Велике заміщення. Цю назву придумав французький письменник Рено Камю. Сьогодні, коли ви починаєте говорити про Велике заміщення в Західній Європі або Сполучених Штатах, вас вважатимуть неврівноваженим прихильником теорій заколотів. Але зміна населення є абсолютно безперечною.

У США на початку 1960-х років білі люди складали майже 90 відсотків населення. До 1965 року США дотримувалися імміграційної політики, яку було створено для збереження більшості білого населення в країні. Після зміни імміграційної політики мільйони небілого населення з країн третього світу почали захоплювати Сполучені Штати. Зараз у Північній Америці стільки небілого населення, що до 2040 або, найпізніше, 2045 року, біле населення стане меншиною.

Цей процес заміщення, і його безперечно легітимно називати «Великим заміщенням», змінює Сполучені Штати різним чином, причому всі такі зміни звичайним білим людям не подобаються. Аналогічний процес відбувається в Західній Європі, у меншій мірі і не настільки швидко, але тенденцію не переплутати. У Франції та Великобританії передбачають, що корінне біле населення стане меншиною до 2100 року. Це стане великою катастрофою. Я переконаний, що західна цивілізація може цілеспрямовано прогресувати тільки за рахунок біологічних нащадків людей, які створили цю цивілізацію.

Якщо біле населення стає меншиною на своїй батьківщині, західна цивілізація продовжуватиме своє існування лише як слабке відлуння і точно не зможе цілеспрямовано розвиватися. Це велика загроза, з якою зустрічаються сьогодні північноамериканці і європейці.

Вільям: На вашу думку, як білі люди в Америці і Європі опинилися в цій кризі? Що змінилося в західному суспільстві?

Джаред Тейлор: Я можу говорити головним чином про США, і, на жаль, мені здається, що саме США стали причиною своєрідного расового божевілля в усьому білому світі, за винятком, можливо, кількох країн у Східній Європі. Однією з найбільших і найнебезпечніших змін у мисленні стало переконання серед білих людей, що раси є рівними й еквівалентними в усіх аспектах. Якщо брати до уваги лише показник IQ, тобто інтелекту, всі тести показують нам, що середній рівень IQ чорношкірих американців — 85, порівняно із середнім рівнем IQ білих американців, що складає 100. Це означає, що хоча 50 відсотків білих американців мають рівень IQ 100 і вище, лише 16 відсотків чорношкірих американців мають IQ 100 і вище.

Якщо розглядати вищий рівень IQ, наприклад 125, біла людина в 30 разів імовірніше матиме такий рівень IQ, ніж чорношкіра людина. Як наслідок, даремно вважати, що за однакових можливостей чорношкірі люди зростуть до такого ж рівня, як і білі люди, в інтелектуально складних чи творчих професіях. Насправді те, що ми бачимо в США сьогодні, відносна бідність чорношкірих, відносна відсутність академічних чи наукових досягнень, — все це демонструє різницю в середніх можливостях. Однак сьогодні нас зобов’язують думати, що ці відмінності в досягненнях між чорношкірими і білими людьми зумовлені виключно білим расизмом та утисками, в минулому чи сьогодні. Поки американці продовжують вірити в це, не буде жодного можливого вирішення наших расових проблем сьогодні.

Наразі США в усіх своїх інститутах — урядових організаціях, засобах масової інформації, університетах або церквах, запевняє чорношкірих людей, що вони такі ж працелюбні і розумні як і білі люди, але вони не можуть досягти успіху на тому рівні, як це роблять білі люди, оскільки білі люди погані. Чорношкірі люди чують, що вони можуть досягти успіху, лише якщо білі люди змінять себе, що проблема в білому населенні, а не чорношкірому.

Ця ідея гарантовано призводить до того, що багато чорношкірих людей ненавидять білих. Якщо вам постійно кажуть, що ваші негаразди відбуваються з вини когось іншого, цілком природно, що ви будете ненавидіти білих людей. Якщо в США є проблема расової ненависті, то вона полягає в тому, що чорношкірі люди ненавидять білих, а не навпаки. І саме в США існує дивовижний феномен того, що саме ті чорношкірі люди, які зробили найвищі досягнення в науковій сфері або мистецтві, говорять найбільш зневажливо про білих людей. Чорношкірі люди, які отримали всі переваги й нагороди, і часто вони отримують їх просто за те, що вони чорношкірі, а не за вагомі внески, є тими чорношкірими, які висловлюються найобразливіше про білих людей.

Останнім слоганом серед білих людей стала фраза «Мовчання білих є насильством». Ця фраза означає, що якщо білі люди не говорять постійно про шляхи подолання расизму, якщо білі люди не присвячують весь свій час знищенню якоїсь форми білої переваги або привілеїв білих, вони насправді здійснюють насильство проти чорношкірих. Це абсолютно безглуздо. Але це є наслідком переконання в тому, що невдачі чорношкірих і деякою мірою невдачі іспаномовного населення, відбуваються через расизм білих.

Сьогодні для білих людей недостатньо мати рівне ставлення до всіх. Це називають «расизмом, що не надає переваги будь-якій із рас». У 1950-х і 60-х роках загальною метою було ігнорування раси, повністю відокремити расу і просто бути американцями. Білі люди зробили надзвичайне зусилля для цього і мали великий успіх. Серед білих людей майже немає такої думки, що вони є частиною якоїсь групи і мають бути разом. Це зовсім не так зокрема для чорношкірих, іспаномовних або азіатів. Ці люди мають дуже гостре розуміння расових інтересів своєї групи. Вони не сумніваються, коли постає потреба діяти в інтересах своєї групи за рахунок білих людей. Тому поки білі люди не будуть готові заявити: «Ні! Ви знаходитеся на рівні професійного й економічного розвитку, який відповідає вашому рівню можливостей, і ваші невдачі — не наша провина», поки білі люди не зможуть сказати це і мати реалістичне розуміння расових відмінностей, неможливо говорити про якесь рішення.

Вільям: Чи роблять білі люди в Сполучених Штатах щось проти цих змін і проти дискримінації?

Джаред Тейлор: Більшість білих людей не робить нічого. Мала кількість дуже переконаних і дуже могутніх білих людей докладають всі зусилля, щоб вбудувати расові переваги для небілих людей в американське суспільство.

Дуже мала кількість противників цього, включаючи мене, намагаються говорити помірковано і правдиво про справжню проблему, яка постає перед американським суспільством. Можливо, ваші читачі і глядачі не знають про це, але коли в США хтось говорить про расову ситуацію так, як це роблю я, така людина стає мішенню для цензури. Якщо хтось говорить про расові відмінності в інтелекті, якщо хтось говорить про законні інтереси білих людей, які не хочуть, щоб їх замінили люди, не схожі на них, таку людину вважають «розпалювачем ненависті». Як наслідок, вас можуть забанити на YouTube, Twitter, Facebook, на всіх платформах соціальних мереж.

Вільям: А хіба Перша поправка до Конституції США не захищає вас від цього? Це ж поправка щодо свободи слова.

Джаред Тейлор: Наша Перша поправка, яка гарантує свободу віросповідання, слова і зібрання, застосовується тільки до урядових суб’єктів, і таким чином у Сполучених Штатах немає офіційної урядової цензури. Однак приватні компанії не обмежуються Першою поправкою, тому вони можуть придушувати будь-які думки, з якими вони не погоджуються.

Інтелектуальний клімат у США надзвичайно дискримінаційний. Американці поколіннями вихвалялися щодо свободи слова і Першої поправки, ринку ідей. У нас більше немає нічого подібного. Будь-хто, хто займає позицію расового реалізму, миттєво стає забороненою особою в США, і уряд нічого не може з цим зробити, хоча уряд, на чолі якого демократи, вважає, що це прекрасно.

Вільям: Поясніть, будь ласка, що таке Демократична партія.

Джаред Тейлор: Вибачте, Демократична партія — це одна з двох основних партій у Сполучених Штатах. Це партія, лояльна до лівих поглядів, і ця тенденція зростає. Іншою основною партією є Республіканська партія. У Європі вважалося б, що це центристська партія. Демократи дуже в захваті від расових переваг, а також спеціальних роздач і переваг для небілих людей, особливо чорношкірих. Демократи дуже фанатичні у своєму припущенні, що все неправильне в США сталося через підлість білих у минулому чи зараз. Це дві основні партії в Сполучених Штатах на сьогодні, і зараз обидві палати законодавчої влади і посада президента утримуються демократами. Я можу вам сказати, що більшість демократів вважає, що це просто прекрасно, що платформи соціальних мереж можуть проводити цензуру людей, які не погоджуються з їхніми ідеями.

Вільям: Чи було обрання Дональда Трампа реакцією на радикальність демократів?

Джаред Тейлор: Так, я думаю, що значною мірою це було саме це. Однак неможливо дізнатися, наскільки білі люди проголосували за нього з огляду расової солідарності. Дональд Трамп приваблював багато людей із багатьох різних причин. Однією з причин стало те, що він стверджував «Америка понад усе». Коли сьогодні президент Сполучених Штатів заявляє: «Я збираюся поставити інтереси Сполучених Штатів понад інтереси будь-якої країни», це вважається радикальним, обурливим. Всі президенти останніх років, неважливо, республіканці чи демократи, завжди розмірковували, ніби США має зобов’язання перед світом приймати біженців, іммігрантів, законних чи незаконних, а також допомагати іншим націями, навіть якщо це коштує грошей і чогось іншого для самих США. Проста фраза «Америка понад усе» зробила Дональда Трампа радикальним президентом, привабливими для багатьох білих американців і деяких небілих американців. Крім того, він хотів зупинити незаконну імміграцію в США і побудувати стіну для цього.

Вільям: Звідки прибувають незаконні іммігранти?

Джаред Тейлор: Більшість незаконних іммігрантів потрапляють у США з кордону із Мексикою. Були часи, коли переважною більшістю незаконних мігрантів були мексиканці. Але багато людей походять з інших країни — Центральна Америка, Гондурас, Гватемала, чимало людей приїздить з Африки, Гаїті, є багато китайців, які потрапляють у США через Мексику; сирійці, іракці… Південний кордон, який так легко перетнути незаконним шляхом з боку Мексики, став улюбленим шляхом транзиту для людей, які не мають права жити в Америці, але хочуть скористатися перевагами успішного суспільства, набагато успішніго, ніж їхнє власне суспільство.

Вільям: Я хочу задати вам останнє запитання щодо Америки. Опишіть, будь ласка, повсякденні негаразди, з якими білі американці зустрічаються в багаторасовій Америці.

Джаред Тейлор: Одним із них є дуже високий рівень злочинності. У США сьогодні існує проблема з чорношкірими бандами, коли 15, 20, іноді і 40 людей вриваються в магазин, перевантажують будь-яку охорону, розбивають вітрини, тікають із дорогими годинниками чи електронними приладами, вилітають із магазину і їх ніхто не може піймати. Це радикально зростаючий феномен.

Інша проблема — це атака на офіцерів поліції. Цього року вже зафіксовано вдвічі більше атак на офіцерів поліції, ніж минулого року, і майже завжди нападають чорношкірі.

Реальною проблемою, з якою зустрічаються білі люди, особливо якщо вони живуть у містах, — це беззаконність чорношкірих. Люди все більше хочуть виїхати з таких міст як Чикаго, Нью-Йорк або Сан-Франциско через поєднання таких двох факторів: по-перше, через представників влади, прокурорів або мерів, а інколи через вину губернаторів, які дуже слабко проявляють себе щодо дотримання законів і забезпечення їхнього виконання.

Наприклад, у Сан-Франциско цілком законно обікрасти магазин на суму до $900, тому чорношкірих заходять в магазини, змітають товари собі в сумки і просто виходять з них, знаючи, що їх ніхто не зупинить. Через це в Сан-Франциско багато аптек просто зачинилися і виїхали через такий неймовірний рівень злочинності.

Беззаконність, особливо з боку чорношкірих — одна з проблем, з якими стикаються білі люди, що живуть в містах. Однак всі білі люди зустрічаються з проблемою расових переваг для чорношкірих під час найму на роботу і прийняття до університетів. Якщо ви білий випускник школи і хочете вступити до університету в США, ви знаєте, що якщо ви подаєте заяву до конкурентного закладу, що має дуже високу репутацію…

Вільям: Наприклад, як Гарвард, Йєль або Університет Каліфорнії…

Джаред Тейлор: Так. В усіх найвідоміших і найпрестижніших університетах США біла людина буде в дуже невигідних умовах, оскільки переваги щодо вступу, а інколи і дуже серйозні переваги, матимуть зокрема чорношкірі, іспаномовні, американські індіанці, інколи мусульмани, індійці чи пакистанці. Виправданням для цього є твердження, що небілі люди приносять «різноманіття», тобто комбінацію різних рас, в університет. Ніхто ще не зміг успішно довести, що расове різноманіття є насправді перевагою. Насправді, час від часу таке різноманіття тільки посилює напругу і стає причиною конфліктів. Однак це стало практично релігією в США говорити, що расове різноманіття є найбільшою сильною рисою США.

Тому для сприяння різноманіттю такого роду університети, а також роботодавці, відкрито і нахабно проявляють дискримінацію проти білих, оскільки вони принаймні намагаються зробити вигляд, що вони переконані, що їхня компанія або університет будуть кращим місцем, якщо там буде працювати або навчатися менше білих людей.

Я знаю, що багатьом європейцям буде складно повірити, що це загальна практика в США, але можу запевнити вас, що це саме так.

Кінець частини першої... Далі буде

Автор: Вільям Флейшман

Читайте також:
Останні новини
Захарчук Сергій Дмитрович
Яхновський Олександр Вікторович
Жордочкін Вадим Вікентійович
Харченко Леонід Борисович
Малинська громада отримала допомогу від міста побр...
У Малині хочуть відновити харчування дітей в школа...
Барановський Василь Володимирович
Чергова сесія Малинської міської ради відбудеться...
Пам’яті журналіста, волонтера та бібліотекаря Воло...
Великі спортивні букмекерські компанії Австралії с...
Салон «Симона» - найкращий еротичний масаж у Києві...
На фронті загинув ексредактор «Полісся.today», біб...
Гроші за «лайки» - кіберполіція застерігає від онл...
Психологічне домашнє насильство: як розпізнати
Ювілейні дати у 2023 р. на виробничому підрозділі...
Фізичне насильство: попередити і зупинити
На Малинщині поліція затримала п’яного водія, який...
Постраждали від економічного насильства? Не мовчіт...
Психологічне насильство: як його розпізнати
Чим є сексуальне насильство