З початку року на Малинщині сталося 53 пожежі. Вогонь забрав життя трьох людей.
Минулого тижня, приміром, загорівся сарай у Чоповичах. І хоч люди швидко покликали на допомогу вогнеборців, врятувати господарську будівлю не вдалося — вона згоріла вщент. Свідки кажуть, що сарай міг би вціліти, але пожежники згаяли чимало часу, поки відключали будівлю від електроструму. Ще одна причина, чому не вберегли сарай, — діряві пожежні «рукави». Очевидці пожежі розповідають, що більше води виливалося на людей, ніж на палаючу будівлю.
Подібне не раз чули на свою адресу і малинські вогнеборці.
Погорільці нарікають, що пожежники прибувають на виклики з напівпорожніми цистернами, потім довго їздять за водою, яка швидко втрачається через свищі латаних-перелатаних «рукавів».
А в результаті — втрачений дорогоцінний час, знищені будівлі.
Натомість начальник Малинського міськрайонного відділу управління ДСНС України в Житомирській області Олександр Рощенко запевняє, що малинські пожежники працюють на повну, і у тому, що не завжди вдається вчасно прибути на виклик і приборкати вогонь, їхньої вини немає.
— Коли сигнал про пожежу надходить із віддаленого від райцентру села, приміром, Мар’ятина чи П’ятидуба, врятувати будинок складно, — розповідає Олександр Степанович. — Раніше у кожному селі була пожежно-сторожова охорона, яка до приїзду малинських рятувальників намагалася самостійно загасити полум’я. Кілька років тому ще «жила» пожежна машина у Йосипівці, але тепер від неї нічого не лишилося.
Не позаздриш і нинішньому автопарку наших рятувальників. Усі машини ще з 1980-го року, їх потрібно було давно списати, але вони ще й досі на ходу.
— У тому заслуга наших хлопців, які мають «золоті» руки, — продовжує Олександр Рощенко. — І підремонтують машини, і пофарбують.
Гроші держава хоч і виділяє на пожежні частини, проте то — крихти від загальних потреб.
Знають про негаразди рятувальної служби у міській та районній радах. Цьогорік, наприклад, нарешті вирішилося наболіле питання із закупівлею чотирьох нових гідрантів для міста. Адже останні роки в Малині було лише два справних пристрої для забору води: біля ЗОШ №2 і магазину «Мрія». А от до облаштування пірсу у наших чиновників руки так і не доходять. Хоча б, здавалося, нічого надскладного і надзатратного у тому немає. За словами Олександра Степановича, з місцем давно визначилися, треба лише привезти три машини відсіву.
У селах із забором води для пожежних машин — простіше. Хоч там і немає внутрішніх пожежних водогонів та справних гідрантів, але запаси води можна поповнити зі ставків. Головне, аби було впорядковане місце для під’їзду.
До речі, цьогорік на сесіях міської та районної рад затвердили Програми забезпечення пожежної та техногенної безпеки захисту населення від надзвичайних ситуацій на 2016-2020 роки. Ці документи мають сконцентрувати зусилля органів влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб на необхідності створення та розвитку єдиної системи гарантування пожежної безпеки на Малинщині.
— Сільські ради, в яких є перевиконання бюджетів, надали пожежникам посильну допомогу, — говорить Олександр Рощенко. — Левова частка цих грошей піде на придбання пального. Крім того, виділені кошти відділам освіти на перезарядку вогнегасників у навчальних закладах.
Те, що кошти виділяють на пальне ДСНС та перезарядку вогнегасників у школах, добре. Але чи достатньо їх сьогодні, аби розв’язати не менш актуальні питання пожежної безпеки у селах? З року в рік йде мова про поновлення мережі ПСО у населених пунктах району. Проте далі слів справа не рухається. Як завжди, її гальмує брак коштів у районному бюджеті.
Однак у багатьох районах цю проблему таки вирішили. І для цього не вигадували велосипед, а відновили роботи ПСО на базах найбільших сільрад. Відтак чи не можна було б створити подібні структури, принаймні, у Гранітному чи у Луках? Може, до хорошої й потрібної справи долучилися б і керівники фірм та підприємств, котрі працюють на територіях цих рад?
Але сьогодні про якісь кардинальні зміни говорити не доводиться, кажуть чиновники. На носі — децентралізація.
І ніхто вам точно не скаже, як житимуть пожежники та інші структури після реформи.
Олександр Рощенко, наприклад, сподівається на краще. Надихає його досвід колег з Народич.
— Після об’єднання Народицької територіальної громади тамтешнім пожежникам виділили гроші на придбання нової пожежної машини, — говорить Олександр Степанович. — Може, й нам пощастить…
Світлана СОТНІЧЕНКО.
