У листопаді 2017 року під час розкопок на Замковій горі в Житомирі на глибині близько 3 м знайшли цікавий та рідкісний артефакт, витвір сакрального мистецтва – нагрудну іконку-образок. Знахідку почистили, а історики дослідили її. Виявилося, що ця прикраса з часів домонгольського періоду.
Про це йдеться у повідомленні, опублікованому на сайті Житомирського обласного краєзнавчого музею 6 серпня та підписаному старшим науковим співробітником відділу досліджень Олександром Тарабукіним.
До всебічного вивчення образка долучилися фахівці київського бюро науково-технічної експертизи «Арт-ЛАБ» і доктор історичних наук, заступник директора музею історії Десятинної церкви Єлизавета Архипова.
З допомогою досліджень було встановлено, що іконку виготовлено із мідного сплаву у техніці лиття. Вона має форму кіоту з прямими нижніми кутами, ледь звужена до заокругленого верху, з двома петлями для кріплення рухомого навершя. При цьому лицева сторона трохи випукла, а тильна – увігнута.
«На лицевій стороні розміщено погрудне зображення Христа Еммануїла, виконане в техніці виїмчастої і перегородчастої емалі, яке рельєфно виступає над тлом іконки. Руки зігнуті в ліктях, благословляючими двома перстами. В лівій руці він тримає сувій, притискаючи його до грудей. Лик Христа широкий, овальний, трохи асиметричний, з маленьким загостреним підборіддям, великі, майже на все обличчя, очі, виділені тінями червоного кольору з включенням білого, високо підняті тонкі брови, тонкий ніс, маленький рот, коротке волосся, розділене на локони перегородками, повна відкрита шия», – описує іконку Олександр Тарабукін.
Фото з сайту Житомирського обласного краєзнавчого музею
Директор музею історії Десятинної церкви Єлизавета Архипова відзначає, що емалеве покриття, має широку кольорову гаму. Так, в окантовці німбу, для позначення губ, тіней біля очей і на пальцях була використана цегляно-червона емаль різних відтінків, для зіниць – чорна, для волосся – світло-коричнева, а для відкритих частин тіла – тілесна або мармуроподібна емаль.
З обох боків німбу вище плечей частково збереглися заглиблення літер: монограми Христа ІС – ХС з короткими прямими титлами.
На тильній стороні іконки на всю висоту в техніці виїмчастої емалі розміщено лінійне зображення шестикінцевого розквітлого хреста з трапецієподібними поглибленими завершеннями перекладин. З основи хреста розходяться два ліроподібно вигнуті пагони зі спірально загнутими відростками. Такого типу хрест символізує вічне оновлення і безсмертя.
Дослідження зразка дозволили зробити вченим припущення, що іконку було виготовлено ювеліром південно-руського походження. При її виготовлені майстер наслідував візантійські традиції емальєрної справи.
Науковці зазначають, що нагрудні іконки з розквітлим хрестом вважали євлогіями (благословенням) Гробу Господнього.
Появу іконки, відповідно до типологічних і стилістичних аналогій, Єлизавета Архипова відносить до кінця ХІІ-першої половини ХІІІ ст.
Як повідомляв Житомир.info, у червні 2019 року археологи відновили розкопки на Замковій горі, які розпочали ще у 2016 році. Георадарна розвідка, що проводилася цього року, виявила кілька підземних приміщень під ґрунтом на початку скверу. На цій ділянці знайшли частини ймовірних споруд.
