За копійки зараз купиш небагато. Та вони завжди є у наших гаманцях. Проте варті «дрібняки» насправді більше, аніж здається. У старій скарбничці можна знайти справжній скарб. Бо за деякі монети нумізмати готові віддати не одну тисячу гривень.
Малинчанин Олексій ПРИМАЧЕНКО монетами цікавиться давно. Каже, що зустрічав багатьох колег нумізматів, які на своєму захопленні «роблять» бізнес і збирають по декілька наборів вітчизняних дрібних. Це, за його словами, вигідне капіталовкладення.
Однак для Олексія нумізматика — не спосіб заробити, а лише захоплення, адже колекціонує він, переважно, іноземні обігові монети, які майже не мають цінності…
— Олексію, відколи ви почали колекціонувати монети?
— Якось однокласник приніс у школу радянську ювілейну монету — рубль Ломоносова. Вона мені сподобалася, і я попросив віддати її мені. Відтоді, а це був клас сьомий, і почав збирати. Спершу обмінював їх на щось у друзів і знайомих. Згодом дізнався, що наш учитель фізкультури, Валентин Васильович
Литвиненко — нумізмат. З ним ми й нині спілкуємося, часом обмінюємося деякими монетами. От тільки, він збирає монети часів царської Росії, а я, переважно, — країн Європи та Азії, крім російських… Загалом, колекціоную монети вже 14 років…
— Можливо, ваша професія теж пов’язана з нумізматикою?
— На жаль, ні. Зі шкільних років я цікавився історією і географією, але вчитися мені не подобалося. Хотів швидше закінчити школу, а після дев’ятого класу, крім нашого лісоколеджу, не було куди піти. Тому пішов учитися на механіка, з думкою, що в майбутньому все одно не працюватиму за фахом і, можливо, пізніше здобуду спеціальність, яка мені більше до вподоби. Але не завжди виходить так як хочеш… Нині я таки працюю механіком — на МКДЗ. А історія, географія і нумізматика так і залишилися для мене лише захопленням.
— Чому тоді колекціонуєте саме іноземні монети?
— Ці монети приваблюють своєю формою — окрім звичайних круглих, є у формі чотири-, п’яти- чи шестикутника, круглі з діркою посередині тощо, у формі зірки. Крім того, такі монети, особливо арабських країн, мають дуже гарні зображення і шрифти, якими витиснуті написи на них… Кожна монета чимось цікава, бо це — історія.
— А як щодо українських монет?
— Збираю тільки ювілейні — номіналом 2-5 гривень. Їх можна вільно купити в банку. Дві гривні коштують 40, а п’ять — 50 гривень. До прикладу, маю у колекції ювілейні монети «1300 років м. Коростень», «1800 років м. Судак». Цього року випустили також три кольорові монети «Євромайдан. Революція Гідності. Небесна Сотня» номіналом п’ять гривень. Набір в Інтернеті продають за ціною від 200 до 450 гривень, але я ще не купив такий…
— Скільки загалом монет у вашій колекції?
— Коли в ній було 500 монет, перестав їх рахувати. Це було декілька років тому. Думаю, нині маю вже до тисячі монет…
— І яка приблизна вартість усієї колекції?
— Ніколи й не думав рахувати, скільки грошей витратив на монети. Пам’ятаю, що найбільше коштували мені п’ять латвійських лат 1932 року випуску — здається, 400 гривень, а колись це були великі гроші. Монета, яку найбільше ціную серед усіх зі своєї колекції — три марки Німецької імперії часів Вільгельма ІІ. Вона не дорога — гривень 200 коштувала, але оскільки цих монет випустили дуже мало, мені було важко її дістати… А так, багато монет мені дарували чи просто віддавали. Деякі іноземні монети привозили з-за кордону. Вони й нині залишаються в обігу тих країн, де їх випустили і, по-суті, ніякої цінності не мають — в мережі одну таку можна купити за 10-20 гривень…
— У чому тоді полягає задоволення від накопичення, здавалося б, не дуже потрібних речей?
— Друзі теж часто кажуть: для чого ти їх збираєш? Краще продай! Але я колекціоную монети не для того, щоб отримати фінансову вигоду. Це хобі. Кожна людина щось збирає у житті. Одні — марки, монети, другі — наклейки, треті — магніти, фігурки героїв мультиків тощо. Вважаю, що це цікаві речі, вони розширюють світогляд людини. Моє захоплення не шкідливе, нікому не заважає, а мені приносить задоволення. І ще, коли запитують, навіщо тобі декілька однакових срібняків, я відповідаю: ймовірність надто мізерна, але, раптом, саме цю монету тримав у руках хтось із відомих державних правителів…
— Олексію, чи є у вас монета-«мрія»?
— Багато таких. Але найбільше хочу срібну вагову монету — талер Марії Терезії 1780 року. Це дуже цікава монета, яку свого часу випустили надто малим тиражем. І саме під неї часто роблять «рестрайк» — коли держава випускає монету після того, як вона була в обігу. Багато таких срібняків, із вибитою датою 1780 рік, Австрія випустила років 50 тому. Нині «рестрайк» цієї монети можна купити за 750 гривень. Але платити за неї такі гроші не збираюся, адже хотілося б мати оригінал, який, однак, складно знайти…
— Незважаючи на те, що колекціонуєте більше іноземні монети, певно, знаєте, за якими українськими монетами зараз «полюють» нумізмати?
— Коли запрацював Луганський монетний двір, партія штемпелів для виготовлення монет була замовлена в Англії — так званий англійський чекан. Ці штемпелі були потім забраковані, але монет ними «надрукували» досить багато. Зараз за такими монетами, як ви кажете, й «полюють» нумізмати. Особливо цінні 10 копійок. Вони коштують більше 2000 гривень.
— Окрема тема — монети номіналом одна-дві копійки…
— Національний Банк України почав виводити їх із обігу в 2012-му. Їхня ціна тоді зросла. У середньому вартість таких монет — від 10 до 50 гривень. Проте оригінальні екземпляри важко знайти. А хто й знайде — не віддасть. Крім того, найчастіше видають за ексклюзивну просту копійку, затерту об асфальт.
— Монети з «дефектами» також цінуються…
— Дійсно. Одні монети справді браковані, а деякі колись спеціально випускали з «дефектами». Це можуть бути копійки зі зміщеним або перевернутим один до одного малюнком аверсу і реверсу (орел або решка). Багато є українських 25 чи 50 копійок із перевернутим аверсом і реверсом. Коштують монети з таким «дефектом» від 150 до 400 гривень. Рідкісним вважається і поворот малюнка — від 20 до 180 градусів. Ще інколи зустрічаються, до прикладу, 50 наших копійок товщиною як 10. Ціна такої — 100 гривень і вище… Важливий також і склад металу. Скажімо, перші (жовті) українські копійки вилиті із латуні і їх легко відрізнити за переливом кольору, а білі зроблені з нержавіючої сталі. Потім ці матеріали замінювали на алюміній, бронзу, магнітну сталь… Також багато в обіг надійшло монет із різними «дефектами», коли монетний двір із Луганська переносили до Києва. Серед них є так звані пробні копійки. Деяких виготовляли на заводі всього по 20 штук! Цінуються також «гривневі» монети 1992 року. Їх було декілька сотень, і ціна зараз становить від 3000 гривень. Від 40 до 50 гривень коштує монета номіналом п’ять копійок 1994 року.
— А як щодо «джекпота» для нумізмата — «фальшаків»?
— «Фальшаки» — це монети-підробки, які точно не можна назвати звичайними. Адже деякі виготовлені настільки майстерно, що й не кожен фахівець відрізнить копію від оригіналу. Такі монети справді цінуються у колах нумізматів, бо новачку їх можна продати набагато дорожче. У моїй колекції їх, правда, немає. В Україні найбільше підроблювали дрібних грошей у Донецьку. У 90-х, здебільшого, робили «фальшаки» на 50 копійок, адже вважалося, що це непогані гроші. Серед них — пофарбовані жовтою фарбою. Були навіть «екземпляри», які виливали зі свинцю. Думаю, у декого вони й досі «лежать» по скарбничках. Хто захоче продати, за них дадуть декілька сотень гривень.
— Виходить, кожен українець — потенційний багатій, адже, продавши декілька монет, можна отримати чималі гроші… І коли гривня знецінюється, монети — це хороше капіталовкладення?
— Як варіант. Металеві гроші не знецінюються. Навпаки, з роками їхня вартість зростає. На скільки — залежить від оригінальності монет. Тут має значення усе: розмір, візерунок, наклад, місце виготовлення і матеріал, з якого вони зроблені. Бо хто ж купить монети, наклад яких сягав сотні тисяч примірників? Раджу звертати увагу на дрібні монети, які часто вважаємо нічого не вартими… А для капіталовкладення потрібно збирати срібні та золоті, зокрема — ювілейні. Українські золоті монети теж є. Точніше, випускає їх для нас Австралія, але вони мають зображення української тематики, тому й вважаються нашими. У цих монет найвища проба золота, і продають їх у банку. Купивши декілька таких зараз, через декілька років їх можна набагато дорожче продати нумізматам чи здати в ломбард — і, дійсно, дещо розбагатіти…
— Що ж, проінспектуйте кишені, а раптом там лежить «крихітка на мільйон»?
Марина ЛІСНІЧУК.
