На Малинщині недоброякісна питна вода залишається однією з найболючіших та невирішених проблем. Адже не секрет, що навіть за наявності водогону, населення віддає перевагу криничній воді. Між тим, фахівці запевняють, що пити у наш час воду з криниці, все одно, що з калюжі. Отож радять для приготування їжі використовувати водопровідну воду, а за можливості — джерельну.
Щоправда, в більшості населених пунктів району водогін відсутній, користуються селяни переважно криничною водою. Всім господарям колодязів з непридатною до споживання водою — використовувати її не рекомендовано. Але куди діватись, отож п’ють ту воду, до якої звикли, не переймаючись, що вона може викликати безліч хвороб.
Немає біля криниць й обіцяних інформаційних стендів з даними щодо відповідності води санітарним вимогам. Між тим, вода у приватному секторі міста також бажає кращого. Окрім того, часто порушують правила встановлення домашньої каналізації, або поряд з криницею використовують органічні добрива, отже й бактеріологічні показники нерідко перевищують допустимі нормативи. Таку воду краще використовувати лише для технічних цілей, а от готувати їжу з неї не варто, особливо для дітей. Надлишок нітратів може викликати тяжку хворобу — метгемоглобінемію, особливо небезпечну для немовлят. Тому в харчуванні маленьких дітей краще використовувати бутильовану або джерельну воду.
Ситуація про забезпечення населення доброякісною питною водою із року в рік обговорюється у владних кабінетах, проте далі розмов справа так і не рушила. Мабуть, доречно не просто констатувати факти, а принаймні профілактично очищати та дезінфікувати громадські криниці, а в селах не завадить пробурити артезіанські свердловини, адже селяни за джерельною водою за десятки кілометрів їздити не будуть, а на бутильовану воду в господарстві не заробиш.
