Щороку в Малині більшає людей, які пересідають на велосипеди. Бо це, кажуть малинчани, універсальний транспортний засіб, яким можна не тільки їздити на роботу та прогулянку містом, а й мандрувати світом.
Наприкінці серпня виповнився рік, як у місті з’явився клуб велолюбителів «ВелоТурМалин». З нагоди першої річниці організатори влаштували невелике свято, під час якого учасники здійснили цікаву велопрогулянку заміськими дорогами (на знімках).
Спершу їхали на велосипедах — від фабричного парку через щебзаводи до пляжу у Ворсівці. Там влаштували пікнік: смажили сосиски, грали у м’яч, купалися. Потім вирушили на «Букач», де один із організаторів свята влаштував для велосипедистів посиденьки за чаєм і домашнім кавуном.
— У нашому місті зовсім немає умов для велосипедистів, як у деяких великих містах України, — вважає організатор клубу, фотограф Григорій Шитюк. — Через це — проблеми із культурою їзди.
Велолюбителі знають: зі збільшенням кількості роверів на дорогах зростає й кількість їхніх недоброзичливців. Велосипедистів недолюблюють чиновники, бо вони, мовляв, багато вимагають. Водії авто турбуються, що стануть винуватцями, коли трапиться ДТП за участю велосипедистів. Пішоходи переймаються, аби не потрапити під колеса ровера, який їде тротуаром. Але, якби на дорогах і тротуарах була відповідна розмітка, яка б розділяла пішохідну й велосипедну зони, велосипедисти не порушували б правил дорожнього руху… Навіть собаки проти велосипедистів, бо часто чіпляються до них під час руху.
Та з цього приводу серед любителів роверів існує жарт, мовляв, у велосипедиста є четверо «друзів»: зустрічний вітер, злі собаки, затяжний підйом і далека відстань. Зустрічний вітер робить їх сильними, злі собаки — швидкими, затяжний підйом — сміливими, а далека відстань — зухвалими.
А щоб велопроблеми були почуті і їх почали вирішувати, діляться думками учасники «ВелоТурМалин», треба змінювати світогляд, активно долучатися до стильного, здорового способу пересування, яким є велосипед.
— Виїхати на велосипеді можна хоч за тридев’ять земель. Головне, щоб ровер не підвів і ноги могли крутити педалі, — запевняє ще один із організаторів клубу Євгеній. — Але наша ціль — не звичайне намотування кілометрів, а поїздки зі змістом, з можливістю ближче познайомитися із такою, здавалося б, досконало вивченою Малинщиною.
Як велосипедист, запевняю: їздити на ровері — чудово і сучасно! Людина не обмежує себе в спілкуванні з однодумцями, друзями, стає свідком цікавих подій, завжди мобільна. А найголовніше — має можливість отримати величезне задоволення від фізичного навантаження, перебування на свіжому повітрі, позитивні емоції тощо.
Приємно, що у нашому місті любителі покататися на роверах об’єднуються у клуби, які своєю діяльністю, акціями, тематичними велопарадами популяризують велосипед. І хоч Малину ще далеко до великих міст країни, де є хоч якісь умови для комфортного і безпечного пересування велосипедом, ми все ж робимо кроки
вперед.
«Лежачи на дивані, не пізнаєш світ», — кажуть велолюбителі і радять пересідати на ровери та вирушати у веломандрівки рідним краєм.
Текст і фото Марини ЛІСНІЧУК.
