«Якщо Ви насмітили, ми їдемо до Вас», — читаємо на вантажівках підприємства «Зелене місто — Малин», яке нині надає послуги з вивезення сміття з приватних секторів та багатоповерхівок Малина. Однак у різних куточках міста, приміром, на БАМі та поблизу «Прожектора», про чистоту й годі говорити. Впадають в око переповнені непотребом контейнери, які з усіх боків підпирають пакети з відходами. Подекуди ті контейнери попереверталися, а навколо їх утворився справжній «гадючник». Собаки порозривали поліетиленові торби, порозтягували непотріб. Малинчани, невдоволені роботою нової фірми з вивозу сміття, почали оббивати пороги «Зеленого міста», телефонувати до підприємства, звертатися зі скаргами.
Не забарилася з реакцією на роботу житомирських підприємців і міська влада. На офіційному сайті міськради визріла стаття під заголовком «Зелене місто — Малин» отримало претензії щодо неякісного надання послуг». «Якщо негативні факти й відповідно скарги жителів матимуть місце й надалі, в перспективі міська влада вживатиме радикальніших заходів. Це може бути розірвання договірних угод та пошук нового надавача послуг», — йдеться у матеріалі.
Однак у мене особисто з голови не йшло кілька запитань. Чому, наприклад, «Зелене місто», яке вже не один рік надає послуги з вивезення сміття у кількох містах Житомирщини, не може навести порядок у невеличкому провінційному Малині? І, якщо приватному підприємству не під силу боротися із малинським сміттям, навіщо воно брало участь у тендері? Для чого було витрачати гроші на закупівлю зовсім недешевих контейнерів та їх встановлення?
Відповіді на ці запитання почула від комерційного директора ПП «Зелене місто — Малин» Людмили Шаталової, яка запевняє, що у комунальному мішку «Благоустрою» затаїлося не одне шило.
— Ситуація, в якій доводиться працювати у Малині, складна, — розпочала Людмила Шаталова. — Ніяк не можемо налагодити відносин із міською радою та місцевим комунальним підприємством «Благоустрій». Наповнені непотребом вантажівки «Зеленого міста — Малин» просто не пускають на полігон для розвантаження. Буває, автівки по півдня простоюють поблизу сміттєзвалища, а залишити сміття не можуть. Чому? Гроші на захоронення відходів ми сплачуємо наперед і, зазначу, це не 5,96 гривні за куб, як у Житомирі, а майже 30 гривень, натомість талонів на вивіз сміття по кілька днів отримати не можемо. У бухгалтерії «Благоустрою» постійні відмовки, мовляв, то керівника комунгоспу немає на місці, то відсутня печатка. Тим часом малинчани нарікають на нас, нашу роботу. Я з таким стикаюся вперше. Думаю, підприємство «Зелене місто — Малин» просто перейшло комусь дорогу. Але для чого тоді було проводити тендер на вивіз сміття у Малині? Щоб потім ставити палиці в колеса?
З подальшої розмови з Людмилою Миколаївною дізналася ще одну цікаву інформацію. Директор каже, буцімто на малинському полігоні немає місця для нашого з вами сміття, однак знайшлася вільна площа для… львівського непотребу, про який нині говорить ледь не уся Україна.
— Я на власні очі бачила звернення львівської фірми до КП «Благоустрій» щодо вивезення та захоронення відходів, — продовжує Людмила Миколаївна. — І, як би не віднікувалися у комунгоспі, це правда. Знаю це зі слів свого дядька, котрий, до речі, працює у комунальній сфері Львова. Така ситуація свідчить, що Малин — найкорумпованіше місто на Житомирщині. Однак і це ще не все. Міськрада, як виявилося, грає в одну дудку з «Благоустроєм». Кілька днів тому дізналася, нібито перший заступник міського голови шукає контейнери для Малина, на придбання яких треба щонайменше 700-800 тисяч гривень. Якщо хочете мати чисте місто, одними контейнерами не обійтися, треба ще й закупити спеціальну вантажівку, вартість якої до двох мільйонів. Де у Малина такі гроші? І, якщо вони є, навіщо копирсатися у непотребі власноруч? З такими можливостями можна залучати інвесторів із Європи! Словом, запитань більше, ніж відповідей…
І в жителів Малина, до речі, також. І щодо палиць у колесах житомирського підприємства «Зелене місто—Малин», і щодо боротьби між комунальниками, і, особливо, щодо львівського сміття на Малинщині. Бо, якщо хтось і не збирається жити в Малині, то для більшості з нас наше рідне місто — домівка, яку ми не збираємося залишати. Не доведи Боже, щоб місто славного князя Мала перетворилося на полігон для львівського сміття і зрештою потонуло у власних нечистотах.
Олена ГРИЩЕНКО.
