— Не перестаю дивуватися цінам на малинському ринку, — вихідними жалілася сусідка. — Таке враження, ніби живемо у портовому місті, адже маємо найдорожчий в області базар. Вже й молочне не кожному по кишені. За «півторачку» вечірнього молока продавчині на ринку правлять 15 гривень, за вранішнє — 18. Півлітра сметани коштує 25 гривень, кіло сиру — 35-40. Куди ростуть ціни? Як угнатися за ними, маючи мінімальні зарплати та пенсії?
Не помилюсь, коли скажу, що сьогодні ці питання хвилюють кожного. Тому люди усе частіше їдуть за овочами та рибою у Житомир, за м’ясом, салом та молочними продуктами — у Коростень. Минулого тижня там побували й ми. Різниця у цінах між малинським та коростенським базарами і справді відчутна — 10-15 гривень. Приміром, у Коростені пляшка молока коштує 9 гривень, півлітра сметани можна купити за 12 гривень, кіло сиру — за 25.
Значно дешевші у Коростені м’ясо та сало. За кілограм стегна на ринку правлять 52-54 гривні, за підчеревину — 50, печінку — 28-30. Сало коштує від 25-ти до 35-ти гривень. Тож напрошується питання: чому у сусідньому місті продукти дешевші, ніж у Малині? Здавалося б, і малинчани, і коростенці живуть в одній країні, отримують однакові зарплати та пенсії, але ціни на базарах з невідомих причин різні.
Мова йде не лише про вартість продуктів, суттєво відрізняються й ціни на одяг. Наприклад, у Коростені та Житомирі на кілька сотень дешевше можна купити сьогодні шкільну форму, взуття, верхній одяг. Тому, мабуть, нині так багато малинчан одягають своїх школярів на шкільних базарах у сусідніх містах.
До речі, нещодавно довелося купувати ліки у малинських аптеках. Неприємно вразив факт, що такі самі медпрепарати у столиці коштували на 50 гривень дешевше. Чим це пояснити? Невже захмарні ціни у провінційному містечку нікого, окрім покупців, не обходять?
Світлана СОТНІЧЕНКО.