Дев’ятикласниця Поліна КОВАЛЬЧУК — найактивніша школярка Малина. Торік дівчина стала президентом другої міської школи та головою ради учнівського самоврядування міста «Лідер», а дещо раніше увійшла до складу громадської організації «Молодь в дії». Вона справжній лідер — має безліч задумів та креативних ідей і успішно реалізовує їх спільно з учнівською молоддю. Сьогодні Поліна — гостя редакції «Малинських новин».
— Поліна, розкажи про діяльність ради учнівського самоврядування міста «Лідер»…
— У складі ради — президенти та активісти усіх міських шкіл. Це учні, які прагнуть зробити життя у місті цікавим і різноманітним. Ми часто збираємось і обговорюємо нагальні питання. Не завжди вдається долучитися до нас тільки представникам п’ятої і шостої шкіл, бо їм далеко діставатися ЦДЮТ, на базі якої діє «Лідер».
Поле діяльності «Лідера» — широке. Ми організовуємо заходи з власної ініціативи, також долучаємось до загальноміських. Співпрацюємо з громадськими організаціями: «Молодь в дії», «АСЕТ», «Волонтер-2015» та іншими. У цьому році «Лідер», зокрема, взяв активну участь у акціях «Серце до серця», «ЕкоФест», «Цукерка замість цигарки», конкурсі «Родинні таланти», організував свято для дітей на День міста та до Дня молоді, ініціював зустріч з атовцями до Дня Захисника Вітчизни. Ми, крім того, долучаємось до збору допомоги для бійців у зону АТО та дітей-сиріт, які мешкають у інтернатах, і багато іншого. До новорічно-різдвяних свят плануємо вертеп — цікаве вуличне дійство для привітання містян.
— Дорослі активісти скаржаться, що навколо всім усе байдуже — люди
займають позицію «Моя хата з краю — нічого не знаю». А як з молоддю? Чи охоче долучаються до акцій?
— У Малині чимало активної молоді, яка хоче покращити життя у місті. Є серед них й радикально налаштовані молоді люди, котрі кардинально все хочуть змінити. Отож, головне спрямувати їх у правильне русло.
— А ти що б хотіла змінити у місті?
— Наше містечко — невеличке і гарне. Проте дуже хочеться, щоб у ньому стало чистіше і охайніше. Нещодавно влада зробила крок у цьому напрямку — у житлових мікрорайонах з багатоквартирними будинками з’явились євроконтейнери, подекуди є й роздільний збір сміття. Але у приватному секторі проблема досі не вирішена. На багатьох вулицях, і зокрема, на Гастелло, де живу — сміття забирають раз у два тижня. Це дуже незручно — жителям нема куди подіти непотріб. На мою думку, баки варто встановити повсюди і тоді не буде так брудно. А ще хочеться, щоб навкруги було багато квітів. Насамперед на центральних клумбах міста. Будемо раді допомогти їх висадити на весняній толоці.
— Напевне, президентам шкіл доводиться не лише організовувати різноманітні заходи. Є й чимало проблем серед підлітків — шкідливі звички, жорстокі бійки тощо…
— Зараз набуває популярності здоровий спосіб життя. Серед мого оточення мало хто курить. А от слабоалкогольні напої, як не прикро, стали нормою життя. Хоч раз на тиждень, щоб «розслабитися», майже кожен випиває баночку «енергетика» чи іншого напою. З цим важко боротися… Щодо бійок: на жаль, є такі випадки — і серед хлопців, і серед дівчат. Причинами здебільшого стають особисті образи. Актив шкіл проводить бесіди із підбурювачами, але, звісно, не на всіх можна вплинути.
— «Лідер» обмінюється досвідом з іншими містами?
— Їздили на обласну раду учнівського самоврядування. Це була дуже цікава зустріч — я почерпнула багато корисної інформації. Приміром, у Новограді-Волинському рада учнівського самоврядування тісно співпрацює з місцевою владою, разом розробляють цікаві проекти. Ми теж до цього прагнемо й будемо раді, якщо мерія нас залучатиме до обговорення та впровадження молодіжних проектів.
— Поліна, не важко обіймати одразу дві відповідальних посади — президента школи і очільника учнівського самоврядування міста?
— Як каже народне прислів’я: узявся за гуж, не кажи, що не дуж. Тим паче я не сама — мене підтримують друзі та однодумці, моя сім’я — батьки і сестрички Оля і Маргарита. А якщо виникають труднощі, звертаюсь за порадою до більш досвідчених активістів. Зокрема, попереднього президента другої школи Яни Ткаченко, міністра культури Валентини Охрименко. Вони завжди раді допомогти.
— Активна громадянська позиція — дуже добре. Але ж, напевне, у тебе є хобі та улюблені заняття — для душі…
— Авжеж. Я пишу вірші. Найчастіше натхнення приходить уночі. Тому коли лягаю спати, поряд кладу аркуш паперу й ручку. Батьки раніше робили зауваження, що не сплю серед ночі, але зараз вже змирились. Дуже люблю осінню пору — особливо жовтень-листопад. Виникає романтичний настрій і на папір легко лягають рядочки поезій. Друкуюсь поки що у соцмережах. Брала участь й у обласній «Літературній майстерні»… Також дуже люблю історичні романи — зараз читаю Олександра Дюма «Королева Марго», а дещо раніше перечитала книги про Гітлера, Сталіна, князів Київської Русі. З українських письменників мені до вподоби комедії Григорія Квітки-Основ’яненка. З поезій захоплююсь творчістю Ліни Костенко та Анни Ахматової.
— Кажуть: гроші — не головне. Але якби ти раптово виграла в лотерею мільйон гривень — на що б ти його витратила?
— Я б віддала цей мільйон спортивній школі. Мої батьки — тренери ДЮСШ, я сама займалась легкою атлетикою і добре знаю, що підготовка до змагань починається не з тренувань, а з «обдзвонювання» спонсорів. Тренер сідає за телефон і по черзі опитує, хто скільки може виділити на поїздку. Відмовлять — спортсмени нікуди не поїдуть. І це дуже сумно. Фізкультура і спорт — це здоров’я, а на здоров’ї не економлять. Чомусь влада і в державі, і в нашому місті зокрема, не приділяє належну увагу цьому напрямку.
— Маєш найпотаємнішу мрію?
— Так. Хочу стати журналістом і політиком, щоб змінити країну на краще.
— Якою ти бачиш Україну через 50 років?
— Успішною, процвітаючою державою з гідним рівнем життя. Я вірю, що так і буде. Для цього людям треба обирати у владу тих, хто поряд з ними розбудовує село, місто, регіон, а не тих, хто роздає пусті обіцянки та сипле грошима.
— Завтра Різдво…
— Вітаю всіх малинчан з Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаю миру, злагоди та здійснення мрій.
Софія Андрієнко.
