Радіація існувала завжди. Радіоактивні елементи природнього походження входили до складу Землі з початку її існування і продовжують бути і дотепер. На сучасному етапі розвитку людства, після відкриття явища радіоактивності наприкінці ХІХ століття, стали використовуватися хімічні елементи штучного походження, зокрема в медицині, промисловості, атомній енергетиці.
З розвитком науки ставало дедалі більше доказів негативного впливу радіації на людський організм, причому як при використанні штучних радіоактивних елементів (варто згадати лише одну аварію на Чорнобильській АЕС) так і хімічних елементів природнього походження.
Одним із природних радіоактивних елементів та найбільшим джерелом радіації для людського організму є радон.
Радон – природний радіоактивний газ, який не має кольору, запаху і смаку, і який в 7,5 раз важчий від повітря. Він постійно утворюється в процесі радіоактивного розпаду хімічних елементів урану і радію, які в тій чи іншій кількості знаходяться в земних надрах та воді.
В свою чергу при швидкому розпаді радону, зокрема радону-222, утворюються дочірні продукти (вісмут, полоній, свинець), які у вигляді аерозолів при їх вдиханні представлють основну небезпеку для здоров’я людини. Тривала дія радону може спровокувати рак легенів. Дослідженнями встановлено, що чим більша активність радону, тим більший ризик захворіти на рак легенів. Щодо питної води, то постійне її вживання із значними показниками вмісту радону підвищує ймовірність появи злоякісних пухлин шлунку та нирок.
Контакт людини з радоном відбувається при його проникненні з грунтів через отвори і щілини в приміщеннях житлових будинків, офісів, шкіл, дитячих садків, лікарень і т.д.
Вміст радону в приміщенні залежить від конструктивних особливостей будівлі та її експлуатації, якості роботи вентиляційних систем, швидкості виходу радону з грунту та кратності повітрообміну в приміщенні, метеорологічних умов.
Найбільші рівні активності радону спостерігаються в одноповерхових сільських будинках з дерев’яною підлогою (що характерно для нашої області), де практично відсутній захист від проникнення даного радіактивного газу.
У воді найвищі рівні зустрічаються при омиванні порід високої тріщинуватості та пісків з високим вмістом радію, тобто у воді артезіанських свердловин, глибоких колодязях.
Відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) нормативне значення еквівалентної рівноважної обємної активності радону-222 в повітрі для існуючих будівель становить 100 Бк/м3, для дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікарень та будинків, які реконструюються чи здаються в експлуатацію – 50 Бк/м3, для води джерел господарсько-питного водопостачання – 100 Бк/л.
Шляхи зниження активностей радону в приміщеннях: вентиляція підлогового простору, система пиловидалення, система припливної механічної вентиляції, ізоляція підлоги, перекриття над підвалом та зовнішніх та внутрішніх стін підвалу, якісна вентиляція підвального приміщення, регулювальні жалюзі у повітропроводах та вікнах, дренажна труба під усією будівлею.
Відносно води – звичайне відстоювання протягом декількох годин в широкій посудині, що забезпечує велику площу стикання води з повітрям значно зменшує рівні радону. Аналогічним методом зниження радону у воді є аерація (продування повітрям), яка має ефективність близько 90%. Іншим методом очищення води від радону є застосування фільтрів на основі активованого вугілля. Даний метод очищення води являється вартісним, оскільки потребує частої заміни фільтрів в залежності від рівнів активності радону.
Дослідження на вміст радону в приміщеннях та питній воді проводяться атестованими лабораторіями, які мають відповідне обладнання та кваліфікованих фахівців.
