Першими у приціл окупантів, що рухались з Білорусі, потрапили житомирські села у Народицькому районі, їх бомбила авіація окупантів просто знищували цивільні помешкання разом з селянами.
Росіяни кидали бомби навіть на церкви, спалюючи пам’ятки архітектури з іконами та начинням, йдеться в ТСН.
«Хай той Путін на шматки розвалиться, як моя хата. Оце так вдарило, я якраз прилягла», - каже баба Валя, яка порсається в руїнах свого будинку.
Що то було «Гради» чи снаряди їй вже ніхто не скаже. Сапери поїхали, а вона досі з кімнат виносить шматки заліза з того, що лишилося від будинку, який будувала разом зі своїм чоловіком. У ньому прожила все життя - тут народила і виховала трьох дітей, а тепер родинного гніздечка не має. Хата не придатна до життя.
Хаті сусідки баби Люби теж дісталось, чекати поки залиє будинок вона не стала, за пенсію, що відклала, трохи підлатала дах. «Шифер купили за свої. Нікого не наймала — діти приїхали, роботи не має, то я й заплатила»,- розповідає жінка.
У селі Раковичі артилерійським обстрілом знесло цілу вулицю і таких сіл довкола десятки. Є будинки геть розбиті, є без дахів, або у дірках. Але цілих – катма. Чому саме їхнє село бомбили рашисти, люди і гадки не мають.
Церква Покрови встояла під час Другої світової, хоч і було влучання німецької бомби, але не встояла під час бомбування росіянами. Пам’ятка архітектури ХІХ століття була, допоки снаряд не влучив у святиню. Ця церква була одна на кілька сіл і тут завжди було людно хоч і Московський патріархат, а особливо на Різдво та Пасху. Цьогорічний Великдень святиня не пережила. З вогню люди намагались врятувати хоча б ікони.
Від влучання та вибухової хвилі побило стіни, купола і ікони, знесло будинок священника. З трьох хрестів - два встояло, так і висять похилившись в бік Білорусі звідки й прилетіли літаки окупантів.
Житомирське полісся оговтується від окупації та бомбардувань. Повільно життя повертається у розбиті села та згорілі будинки.
