Свою назву вулиця Танкістів-Кантемирівців отримала ще в радянські часи. Нещодавно прихильники перейменування вулиць запропонували осучаснити назву, надавши їй нового звучання та змісту. Втім місцеві жителі, недовго думаючи, одноголосно постановили: або лишається Танкістів-Кантемирівців, або ж прозвемо її Ямковою. Ці назви, мовляв, найвлучніше характеризують життя вулиці, а точніше дороги на ній.
— Аргумент — залізний! — говорить депутат міської ради Олег Мельник. — Уся дорога — у ямах та вибоїнах (на знімку). Не пам’ятаю, коли востаннє по Танкістів-Кантемирівців проїжджала маршрутка. Підприємці розуміють, пускати транспорт розбитим шляхом — собі у збиток. Люди чи не щодня просять підняти питання про ремонт розбитого шляху, відновлення маршруту. Декілька разів я теж порушував проблему на сесіях міської ради, а відповідь щоразу одна: мовляв, почекайте, грошей на ремонт немає. Звісно, це ж не центр міста, щоб ями латати, а околиця.
— Надія на те, що вулицю Танкістів-Кантемирівців відремонтують, з’явилася два роки тому, — пригадує місцева жителька Галина Левандовська. — Тоді зрізали старий асфальт, декілька разів машина видувала пил із ям. Напевно, планували класти нове покриття, однак справа заглохла на півдорозі. Відтоді й маємо проблему. Коли сухо, ще півбіди. А в негоду вулицею — ні пройти, ні проїхати. Ми вже втомилися чекати тих міфічних грошей на ремонт, тож мусили братися за лопати і власноруч латати дорогу. Закидали вибоїни битою цеглою, іншими відходами. Але ж хіба це ремонт? Вистачає на два-три дні, поки важковози не роз’їздять латки. Правду казали люди: по Танкістів-Кантемирівців їздити тільки танками.
…Повертаючись у центр міста розбитою вулицею, зустріла літню жінку, котра винесла на дорогу лушпиння від картоплі, сливові кісточки і взялася втрамбовувати непотріб у ями.
— Ремонтуєте? — запитала.
— А що лишається робити? — почула у відповідь. — Може, помру скоро, то не хочу, щоб дорогою на кладовище голова теліпалася туди-сюди…
