Під час проведення традиційного колядування на Різдво за старим стилем у ніч із 6-го на 7-е січня 1919-го року в селі Ясіня (зараз Рахівський район Закарпатської області) члени роззброєної мадярами Гуцульської народної оборони, до яких долучилися 23 добровольці УГА, що прибули з Коломийської окружної команди, розробили план роззброєння угорських військ і захоплення влади на Рахівщині, що за своїм задумом нагадував Листопадовий чин у Львові 1-го листопада 1918-го року. Вже наступної ночі озброєний загін зі 109-ти осіб, очолюваний Степаном Клочураком і старшинами УГА, скориставшись святковим настроєм, без жодних втрат роззброїв у Ясіні 620 солдатів угорського батальйону разом із полковником та чотирма офіцерами, та захопив залізничну станцію, пошту, сільську раду та обірвав телефонне сполучення із Раховом.
8-го січня 1919-го року на загальних зборах мешканців Ясіні та навколишніх сіл було встановлено Українську Народну Раду, що проголосила незалежну Гуцульську республіку й у спеціальному зверненні закликала населення Закарпаття до збройного опору угорському пануванню. Законодавчим органом новоствореного державного утворення стала Українська Народна Рада у складі 42-ох осіб, а виконавчим – спеціальні секції ради із 12-ти членів. Степан Клочурак очолив законодавчу та виконавчу гілки влади, виконуючи, по суті, президентські функції. Проголошена республіка прийняла українські державні символи , запровадила в обіг українську гривню поруч з угорськими коронами і неформально вважалася складовою частиною ЗУНР.
Гуцульська республіка від початку розглядалась як осередок української влади в краї, що з розгортанням загального національного повстання мав поширитися на всю територію Закарпаття та влитися до складу ЗУНР.
Під впливом подій у Ясіні населення багатьох сіл у північно-східній частині краю створило власні місцеві ради, позбавивши влади мадярських ставлеників. Військовий секретаріат на чолі з Дмитром Вітовським допомагав озброїти частини народної оборони Гуцульської республіки і надіслав досвідчених старшин для вишколу місцевих добровольців. Зусиллями поручника УГА Герасима була проведена реорганізація місцевих добровольчих відділів, з яких утворено два курені чисельністю по 800 чоловік. 10 -го січня 1919-го року у Ясіню прибула сотня стрільців з Косова під командуванням сотника Миколи Саєвича.
11-го січня 1919-го року на нараді старшин у Ясіні було схвалено рішення про початок наступу українських військ на Сигіт (зараз територія Румунії), щоб завадити планованій окупації Румунією Мараморощини. 13-го січня 1919-го року три укомплектовані гуцульські сотні з шістьма скорострілами та дві повні сотні галицького війська з двома гарматами під командуванням поручників Глушка та Воробця вирушили у напрямку Марамороша для підтримки тамтешньої ради, що проголосила злуку з Укр аїною та скликала конгрес народних рад у Хусті.
Просування українських підрозділів відбувалося вздовж залізничної лінії на імпровізованому панцернику, озброєному двома гарматами. Порівняно легко українці захопила Кваси, Білин, Усті Ріки, Рахів та Берлибаш (зараз Костилівка), роззброївши в цих населених пунктах угорські війська та жандармерію. 15-го січня було взято Требушани (нині – Ділове), Вишів, Великий Бичків і Луг. 16-го січня 1919-го року передові групи українського війська захопили залізничну станцію Сигітська Комора, а згодом в’їхали на залізничний вокзал в Сиготі, роззброївши у місті мадярську залогу. На урядових будівлях було вивішено синьо - жовтий прапор та створено міську комендатуру. Планувалося, що далі група вирушить на Хуст, щоб підтримати тамтешню народну раду та запобігти спробам мадярської влади завадити проведенню з’їзду.
На фото учасники гуцульського повстання та походу на Сигіт та Рахівщині у січні 1919-го року.
