Нещодавня смерть молодого чоловіка в Головках сколихнула усе село. Адже померла не стара хвора людина, а чоловік у розквіті сил. Проте… «Якби не пив, то б не вмер», — тільки й сказав про покійного сільський голова Ігор Ярмоченко. Скільки таких «якби» вже звело зі світу нашої молоді. Особливо по селах…
Ось уже кілька років пос-піль наша молодь, за результатами досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я, впевнено тримає пальму першості в світі за кількістю споживання алкоголю. Ніби і солідно, адже хоч у чомусь ми — перші. Та чи є чим пишатися?
Більшість українських дітей до 13 років уже пробували спиртне, а після 13 — «пробують» регулярно. Хто ж винен? На це запитання існує безліч відповідей. З чого починається підлітковий алкоголізм? Із застілля. Дитина змалку спостерігає, як батьки, не торкаючись їжі, чекають першого тосту, а опісля майже без пауз піднімають наступні чарки (як то кажуть, «между первой и второй»). А далі вже байдуже, за що пити… Так дитина робить висновок, що все застілля готується заради чарчини. Незабаром вже сама вправно використовує набутий досвід (на дні народження в однокласника чи на будь-якому масовому святкуванні). Ще одна помилка батьків — частування дітей алкоголем. З часом така «дегустація» стане традицією, ритуалом.
Якщо у містах ця проблема постає не зовсім безнадійною (все-таки розваг більше), то в селі значно гірше. У сільській місцевості смертність від алкоголізму вище міської у 2-3 рази. Чому? Проаналізуємо найбільш очевидні причини.
1. Рівень життя. У більшості випадків на сільських дітей, окрім домашніх завдань, чекає ще два гектари поля, домашня худоба, свині, кури. Важко, правда? Хіба після такого не захочеться випити? Тим паче, спостерігаючи за дорослими, в яких чарчина — засіб від усіх незгод (у пересічному селі випивають усі, починаючи з пастуха і закінчуючи… сільським головою). Такий теоретичний досвід дитина буде застосовувати на практиці: за сараєм із найкращим другом Петром і самогоном;
2. Безробіття. Не секрет, що молодь тікає у міста. Втім, не всім судилося «вхопити Бога за бороду». Ті, хто залишився, зі страхом в очах йдуть назустріч безробіттю. Ну, як тут не запити?
3. Якість алкоголю теж важлива. Якщо у містах підробки або «пальонки» трапляються рідше, то у селах здебільшого царюють саме вони. Хто встоїть проти знаменитого сільського самогону? А високої якості він чи ні — це вже не нагальне питання. Баба Галя із найближчої «точки» має досвід і продає лише «добротний» продукт;
4. «Бухати — це круто». Не п’єш? — Слабак. Мало п’єш? — Слабак. Стало погано? — Слабак. Знайоме? Авжеж. П’ють багато і часто. Закушувати бажано сухариками або чіпсами (щоб мама не почула запах). А можна і взагалі без закуски, бо ж яка матір подумає, що її дорогоцінне чадо у свої 13-15 цідить горілку не гірше дорослого?
5. І остання, але така ж вагома причина: доступність. Горілка дешевша, ніж книжка, а молодь сидить без грошей. Навіть у найменших селах є по кілька барів. І коли гроші таки з’являються — їх «просиджують» там: альтернативи немає. У селі алкоголем зловживають як дорослі, так і малі. І для них це не трагедія, це — стиль життя.
На запитання скептиків, що ж ми пропонуємо взамін, відповідаємо: все, до чого лежить душа. Це спорт, художня самодіяльність, розвиток талантів, самоосвіта врешті-решт. Треба зрозуміти, що алкоголь — це лише втеча від реальності, яка через кілька годин знову буде дошкуляти сірими буднями. Алкоголізм — не проблема українців, не проблема міст чи сіл, не проблема безробітних. Це проблема бездіяльності.
На жаль, не розуміє цього наша влада. І місцева в тому числі. Є, приміром, у Пиріжках (Головках, Федорівці, Скуратах тощо) футбольна команда, є молодь, діти, які хочуть грати у футбол. Так ніде. Футбольні поля — в жахливому стані, спортивні маданчики — сама лиш назва. Разом із тим є завклуби, які відкривають клуби тільки, щоб молоді було де «побухать і поскакать». А є, не скрізь, правда, ентузіасти, котрі свій час і гроші витрачають на те, аби забрати дітей з вулиці і пограти з ними у волейбол чи футбол. Зате таким не в кожній сільраді бодай півставки на спортивного інструктора знайдеться.
От і міркуйте, чого дедалі частіше чуємо «якби не пив, то б не вмер» на похоронах молодих сільських чоловіків, та і жінок теж.
Юля Микитенко.
P.S. Проблема дозвілля молоді, виявляється, гостро стоїть і в Малині. Про це — у наступному матеріалі.
