Час іде, на зміну старшим поколінням приходять нові, несучи з 
собою набуті знання. Всі професії отримують нових спеціалістів, методи яких зовсім оновлені і далекі від встановлених та загальноприйнятих, світогляд яких обернений на 180 градусів. Все змінюється, та чи змінилися сучасні вчителі, їх ставлення до своєї роботи та до учнів? Саме для того, щоб відповісти на це запитання, я взяла інтерв’ю у двох різних педагогів: Косс Марії Кирилівни та Романовської Аліни Миколаївни.
На даний момент Марії Кирилівні 79 років, 55 з них вона проробила у школі. Зараз жінка на заслуженій пенсії і охоче ділиться своїми спогадами та роздумами щодо вчителювання.
– Як ви зрозуміли, що вчитель – це ваше покликання? Чому обрали саме цю професію?
– Я хотіла бути вчителькою ще з дитячих років, більше ні в якій іншій сферї себе не уявляла. Мене приваблювала тільки школа, ще змалечку подобалась робота з дітьми, перевірка зошитів. Я мала бажання навчати когось тому, що знала сама, тому і вирішила присвятити цьому життя. Зараз іноді згадую молоді часи і сум за школою бере.
– А де здобували освіту?
– Вступила я до Коростишівського педагогічного коледжу одразу після закінчення семи класів, тоді це вважалось середньою освітою. Я була активісткою: постійно виступала на святкових заходах, співала, танцювала , навіть гімнастикою займалася, брала участь в спортивних змаганнях. Після закінчення коледжу я не зупинилась на досягнутому і вступила до Київського університету ім. Шевченка на філологічнний факультет, і тільки вже потім пішла працювати.
– Відомо, що професія вчителя займає багато часу, потребує постійного удосконалення. Чи знаходився у вас вільний
час для відпочинку та власних інтересів?
– Якщо гарно все розпланувати, то часу вистачить на все. Я встигала і собі приділяти увагу, і реферати писати, і удосконалюватись, і знаходити час для індивідуальних занять з учнями, виконувати з ними цікаві дослідницькі роботи. Вчитель – це взагалі така маштабна робота, можна навіть сказати, що це спосіб життя.
– Як ви вважаєте, що для вчителя є найголовнішим завданням?
– Головне – це навчити, до того ж не тільки мові, математиці чи іншій науці. Дітей необхідно було підготувати до самостійного життя, навчити висловлювати власну думку, відстоювати її, захищати свої права, вміти пояснювати будь-що. Для цього необхідно знайти підхід до кожного учня, зрозуміти його.
– А який підхід був у вас? Як ви ставились до неслухняних учнів?
– В мене все засновувалось і трималося на доброті. Якщо учні чогось не розуміли, я завжди залишалася з ними на додаткових уроках. Я ніколи ні з ким не конфліктувала, знаходила спільну мову з усіма без винятку. Діти це якось самі відчували і поважали мене. Неслухняних учнів в мене не було. Так, звичайно, бувало шуміли дітлахи на уроках, бешкетували, та в такому випадку я просто нагадувала їм де вони знаходяться і просила заспокоїтися. Вони вибачалися і виконували моє прохання. Все негативне я переводила в жарти і позитив, даруючи своїм учням добро.
– Яким повинен бути ідеальний учитель?
– Я думаю, що справжній учитель не повинен забувати ким він є у будь-якій ситуації, будь-якому місці. Часто по собі помічаю, навіть коли їду в автобусі і заговорю, це помічають інші, і одразу всі розуміють, що перед ними вчителька.
– Що для вас означає свято Дня вчителя?
– Я дуже люблю це свято, це наш день. Всі вчителі зустрічаються, говорять про життя, згадують роки своєї праці. Дуже люблю також і виступи учнів до цього свята. Це дає зрозуміти, що старання всіх вчителів не проходять даремно, вони оцінюються по заслугах. Цей день наповнений затишною осінньою атмосферою і хороший настрій автоматично гарантований, та разом з тим приходить сум, адже це справа, якій я присвятила своє життя, та вже не маю змоги її продовжувати.
– Що б ви хотіли побажати своїм колегам на їх професійне свято?
– Найперше, хотілося б побажати здоров’я міцного, творчих успіхів та натхнення, витримки, підтримки, та, звичайно ж, вдячних учнів, – закінчила на цьому розмову Марія Кирилівна.
Іншій нашій вчительці, Аліні Миколаївні, всього лише 20. Вивчившись у педагогічному коледжі студентка пішла працювати в школу №3. Вчителює вона всього лише півтора роки, і, недивлячись на такий невеличкий термін, вже встигла освоїтись та завоювати довіру та любов дітей.
– Ви одразу знайшли спільну мову з дітьми чи, можливо, мали деякі труднощі?
– Спільну мову знайшла відразу, тільки спочатку трохи хвилювалася, емоції переповнювали. Та згодом все стало на свої місця, дітки мене полюбили, а я полюбила їх.
– Як ви вважаєте, які вчителі подобаються дітям більше: старші чи молодші?
– Ну ось я все частіше помічаю, що молодих викладачів більше люблять, більше прислухаються до них. Можливо, це через те, що молоді вчителі мають більше спільного з дітьми, можуть краще зацікавити. От коли я приходжу в школу зранку, то до мене одразу ж біжать дітлахи, обіймають, дівчата ставляться до мене, як до подруги.
– Чому ви обрали саме цю професію?
– Змалечку я хотіла бути лікарем. Приблизно в той же час я займалась зі своїми меншими братами та сестрами, і мені все більше це подобалось. Коли я стала старшою, зрозуміла, що хочу бути вчителькою. Ця професія ідеально для мене підходила. І ось я здійснила свою мрію і тепер передаю свої знання дітям.
– Які методи навчання використовує на уроках сучасна вчителька?
– У навчальному процесі вчитель комбінує різні методи. Це і організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, мотивації, контролю. Комплексне використання методів навчання дозволяє більш повно вирішувати завдання кожного уроку. Як на мене, головне, це індивідуальний підхід до кожного учня. Кожна дитина – мов промінчик сонечка, іде від «основи» -- педагога в різні сторони, з різними цілями і потребує вчительської допомоги .
Дуже дієвим є використанння мультимедійних дошок, магнітофонів, проекторів, різноманітних відео на уроці під час навчання, тому що у дітей включається зорове та слухове сприйняття. Вони краще засвоюють та запам’ятовують матеріал. Та і самим діткам це набагато цікавіше буде, аніж проста розповідь.
– Якою ви уявляєте ідеальну вчительку?
– Ідеальна вчителька повинна в першу чергу любити дітей, розуміти їх, намагатись допомогти. Вона має обожнювати свою роботу і повністю віддаватись праці, удосконалюючи свої вміння все більше і більше.
– Чи подобається вам День вчителя?
– Це дуже приємне свято, обожнюю, коли вчителів вітають дітки. Кожна дитина намагається порадувати свого педагога в цей день, тому вони влаштовують свята, дарують створені власноруч листівки, намагаються себе краще вести.
– Так, як це свято вже наближається, що б ви хотіли побажати своїм колегам?
– Я б хотіла насамперед побажати всім вчителям витривалості, міцних нервів, щоб їхні учні були вихованими, добрими та наполегливими. Також закликаю всіх вчителів самовдосконалюватися під час своєї педагогічної праці та просто радіти життю, -- щиро привітала всіх викладачів Аліна Миколаївна.
Як бачимо, методи навчання, підхід та інші нюанси дещо змінились, модернізувалися, та незмінною все ж таки залишилася добра вчительська душа, яка готова впустити в себе кожну дитину, полюбити її, допомогти, зрозуміти і навчити.
Отож, з професійним святом Вас, шановні вчителі!
Автор: Кириєнко Анна
