Подвійною трагедією могли закінчитися пустощі 6-річного та 8-річного малинчан, котрі у неділю бавилися поблизу старої дамби на Ірші.
Спочатку діти гралися на березі водойми, потім попрямували по кризі на середину річки і потрапили у промоїну. За лічені секунди лід під ногами хлопчиків затріщав, і товариші опинилися у воді. Усе це бачили малинчани Анатолій Тимощук та його товариш Віталій Єнько, котрі й кинулися рятувати дітлахів.
— Ми поверталися з лазні і вирішили підсмажити сала на березі Ірші, — розповідає Анатолій Іванович. — Раптом серед річки побачили хлопчаків, котрі провалилися під лід і вже з останніх сил трималися на воді. Часу для роздумів не було, діти будь-якої хвилини могли піти під кригу, тож разом із другом кинулися на поміч.
Кожен крок дорослих по тонкій кризі супроводжувався тріском, тож чоловіки вирішили не йти до потопаючих, а підповзати. Проте й це було небезпечно — занадто тонка крига покривала річку, а місце, де провалилися діти, мало заглиблення до чотирьох метрів.
— Старший хлопчик сам ледь не тонув, проте міцно тримав за комір куртки меншого товариша, — згадує ті страшні хвилини Анатолій Тимощук. — На щастя, дітей встигли врятувати. Швиденько витягнули їх із води і відвезли додому. Обидва бешкетники проживають по вулиці Лисенка.
Попри те, що чоловіки врятували дітей, ризикуючи власним життям, ні Анатолій Тимощук, ні Віталій Єнько героями себе не вважають. Вони в один голос говорять, так мав би вчинити кожен. Хоча з журналістського досвіду знаю, більшість, на жаль, швидше кинеться знімати щось подібне на телефон, ніж поспішить на допомогу.
— Колись працював у державній пожежній охороні, добре знаю роботу рятувальників, тепер слідкую за технікою безпеки на ПАТ «Малинська паперова фабрика — Вайдманн», тому, мабуть, виконав святий обов’язок, не задумуючись, — пояснює Анатолій Іванович свій вчинок. — Хіба можна інакше, коли сталася біда?
Світлана СОТНІЧЕНКО.
