Обов’язки виробників, імпортерів та розповсюджувачів нехарчової продукції
Кожна держава повинна забезпечити безпечність нехарчової продукції, що надається на її національному ринку. В Україні цим питанням опікується державний ринковий нагляд.
З метою захисту споживачів наше законодавство встановлює конкретні обов’язки виробників, імпортерів та розповсюджувачів щодо забезпечення безпечності нехарчової продукції. Розберемо, що ж повинні робити суб’єкти господарювання, щоб не зашкодити здоров’ю споживачів та не отримати штрафи від органів ринкового нагляду?
Розділимо обов’язки суб’єктів господарювання на 4 категорії та розглянемо кожну з них окремо.
У яких законах визначені обов’язки суб’єктів господарювання?
Перш за все треба пояснити, що під суб’єктами господарювання у державному ринковому нагляді розуміються виробники, уповноважені представники, імпортери та розповсюджувачі нехарчової продукції, а відповідно до деяких технічних регламентів – також інші фізичні та юридичні особи.
Обов’язки ж суб’єктів господарювання щодо забезпечення безпечності продукції визначені у наступних документах:
- Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
- Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
- Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».
- Технічні регламенти.
Суб’єкти господарювання повинні розуміти, що зазначені нижче обов’язки відносяться, як до великих виробників, так и до власників невеликих крамниць у ТРЦ чи на ринках.
Далі ми окреслимо лише найбільш важливі обов’язки суб’єктів господарювання. З повним їх переліком можна ознайомитися, прочитавши вищезазначені нормативно-правові акти.
Загальні обов’язки суб’єктів господарювання
Можна сформулювати наступні загальні обов’язки суб’єктів господарювання:
- Вводити в обіг, надавати на ринку або вводити в експлуатацію лише нехарчову продукцію, що відповідає вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції.
- Надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:
- суб’єкта господарювання, який поставив їм продукцію;
- суб’єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.
- Надавати документацію, зазначену у другому пункті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено – протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію.
- Надавати споживачам (користувачам), а такожсуб’єктам господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції інформацію про ризики, які становить ця продукція.
- Співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція.
Обов’язки виробників та імпортерів
Поряд із загальними обов’язками, виробники мають виконувати наступні додаткові дії з метою додержання законодавства:
- Проводити оцінку відповідності продукції вимогам технічних регламентів згідно процедур, зазначених у таких технічних регламентах.
- У випадках, визначених у технічних регламентах, виробник або уповноважений представник повинен складати декларацію про відповідність.
- У випадках, визначених у технічних регламентах, на продукцію та/або на інші об’єкти, що зазначені в таких технічних регламентах (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам.
- Якщо безпечність конкретного виду продукції поки що не врегульована технічними регламентами, виробник повинен проводити за власною ініціативою експертизу (випробування) зразків продукції, що введена в обіг під власною торговельною маркою.
- Зазначати на продукції або її упаковці власні найменування та місцезнаходження, назву, тип або номер моделі, номер партії тощо у випадках та в порядку, визначених законодавством.
- Розглядати звернення споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції, введеної в обіг під їхньою торговельною маркою, вживати за результатами такого розгляду необхідних заходів та вести облік таких звернень.
Що стосується імпортерів, то вони в рамках Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» прирівняні до виробників. При введенні продукції в обіг імпортери повинні взаємодіяти з виробником чи його уповноваженим представником для виконання всіх вимог законодавства в сфері державного ринкового нагляду. Окрім того, додаткові обов’язки імпортерів можуть бути передбачені технічними регламентами.
Обов’язки розповсюджувачів
Розповсюджувачі нехарчової продукції повинні пам’ятати, що у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб’єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб’єкту господарювання цю продукцію. Отже, щоб уникнути проблем, рекомендуємо завжди вимагати від продавця товаросупровідну документацію.
Розповсюджувачі продукції (навіть ті, хто торгує на ринку та у ТРЦ) мають наступні додаткові обов’язки у сфері державного ринкового нагляду:
- Продавати лише нехарчову продукцію, що відповідає встановленим вимогам.
- Сприяти виробникам у вжитті ними заходів щодо забезпечення безпечності продукції.
- Не постачати продукцію, про яку їм відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що ця продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції.
- Проводити процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів у випадках, коли відповідними технічними регламентами обов’язки виробників покладаються на розповсюджувачів.
За порушення законодавства у сфері державного ринкового нагляду розповсюджувачі несуть відповідальність згідно з законом.
Спеціальні обов’язки
У технічних регламентах можуть бути визначені додаткові обов’язки виробників, імпортерів, розповсюджувачів або інших осіб. Наприклад, Технічний регламент ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів передбачає, що не виробник, а монтажник повинен скласти декларацію про відповідність, забезпечити її наявність у супровідній документації ліфта і нанести на нього знак відповідності технічним регламентам.
Виконуючи свої обов’язки, суб’єкти господарювання повинні дотримуватися законодавства у сфері державного ринкового нагляду та розповсюджувати лише безпечну продукцію. Щоб краще зрозуміти, як цього досягти, рекомендуємо ознайомитися з вимогами до нехарчової продукції та алгоритмом дій підприємців при введені в обіг нехарчової продукції.
