Талант Мацеєвської відкрила Україна
Шанувальники творчості відомої київської художниці Ядвіги Мацеєвської до 100-річчя від дня її народження організували виставку в народному музеї ДП «АНТОНОВ». Серед них — провідні конструктори підприємства Микола і Тетяна Калашникови, які добре знали мисткиню. «1976 року, коли ми тільки почали літати на дельтапланах, вона, жадібна до всього нового, прийшла до нас, щоб написати картину, — розповідає Микола Калашников. — Але для цього їй потрібно було, щоб «дельтаплан трохи постояв у повітрі», що технічно неможливо. Тому я як пілот консультував Ядвігу. На виставці представлено дві великі картини з цієї серії, написані в Коктебелі і селі Ходосієвка під Києвом».
Фото з архіву Миколи і Тетяни Калашникових
Вона була надзвичайно легкою на підйом, ділиться спогадами подружжя. У свої 63 роки могла вирушити на змагання дельтапланеристів на Південний Урал із трьома проміжними пересадками. Та й загалом багато подорожувала. Серед причин такого стилю життя друзі називають не лише жагу пізнання нового, а й те, що в неї тривалий час не було житла (мешкала в майстерні в Печерській лаврі). Також у такий спосіб намагалася відшукати відомості про репресованих батьків.
Уродженка Санкт-Петербурга, правнучка академіка Російської Імператорської Академії мистецтв Івана Хруцького Ядвіга Мацеєвська вважала своєю Батьківщиною Україну, бо саме вона прихистила доньку репресованих. Після війни родичам «ворогів народу» не дозволяли повертатися у великі міста без вагомої причини. А тодішній ректор Київського Художнього інституту професор Ілля Штильман не побоявся взяти талановиту дівчину на навчання. До речі, реабілітували батьків Ядвіги тільки 1988 року.
У творчому доробку української художниці тисячі етюдів і картин. Серед пейзажистів другої половини ХХ сторіччя Ядвіга Мацеєвська має своє особливе місце. Вона не отримала офіційних звань — зазвичай для цього в ті часи лише таланту було недостатньо, але стала однією з київських художників, чиє ім’я є в багатьох іноземних художніх каталогах.
Вікторія КОВАЛЬОВА
для «Урядового кур’єра»