20 червня 2015 року Малинщина попрощалася з героєм сучасності – Василем Барановським, який загинув, захищаючи незалежність нашої держави.Провести в останню путь Героя, земне життя якого обірвалося на сході нашої держави, та підтримати матір, дружину та рідних прийшли друзі, десятки односельчан, військові та побратими загиблого, депутати органів місцевого самоврядування, голова районної державної адміністрації Володимир Литвиненко та голова районної ради Микола Савченко.Надзвичайно сумно ховати ще зовсім молодих чоловіків, що склали свою голову на жертвенний вівтар боротьби за Україну.Офіцер запасу старший лейтенант Василь Володимирович Барановський народився 30 січня 1967 року в селі Устинівка Малинського району в багатодітній селянській родині Володимира Адамовича та Валентини Олександрівни.Після закінчення у 1982 році Устинівської восьмирічної школи, Василь пішов навчатися в Малинське професійно-технічне училище №36, де здобув професію машиніста-тракториста широкого профілю. Строкову службу проходив у Північному Казахстані в аеромобільних військах.Після служби в армії працював у місцевому колгоспі, а останні дев’ять років працював на приватному підприємстві «Тандем».20 березня 2014 року Василь Володимирович був мобілізований до лав Збройних Сил України, тобто був у числі перших вояків, які пішли захищати територіальну цілісність нашої країни.У листопаді 2014 року був направлений в зону антитерористичної операції – місто Вуглегірськ командиром бойової піхотної машини.Саме захищаючи це місто від сепаратистів та російських агресорів, Василь Володимирович був смертельно поранений і загинув як герой.Дружина Лариса Георгіївна, мама Валентина Олександрівна, брат Микола та всі рідні забили тривогу тоді, коли не стало телефонного зв’язку з Василем Володимировичем – 29 січня 2015 року.За ці майже 5 місяців невизначеності було безліч думок – живий чи мертвий, в полоні чи в лікарні. Чорна вістка прийшла у дім убієнного у червні після результатів експертизи ДНК.Василь Барановський залишиться в пам’яті земляків, рідних та близьких людиною безсумнівної честі та щирої доброти.Герої – НЕ ВМИРАЮТЬ! Вони – вічні, бо вічно житимуть у нашій пам’яті і наших серцях. І саме завдяки їм ми далі боротимемося за цю країну, якій пощастило мати таких героїв як Василь Володимирович.
