Колектив комунального навчального закладу «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради (Баранівський район), який можуть ліквідувати як юридичну особу, просить підтримки у влади та громадськості.
Про це йдеться в листі колективу комунального навчального закладу «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради.
Приводимо його текст повністю.
«7 березня 2017 року на черговому засіданні робочої групи з оптимізації інтернатних закладів було прийнято рішення звернутися до депутатів Житомирської обласної ради щодо ліквідації чотирьох та приєднання двох закладів. Потрапив до ліквідаційного "чорного списку" і комунальний навчальний заклад «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» (Баранівський район Житомирської області).
Багаточисленний колектив Довбиської школи-інтернату спробує публічно та аргументовано довести недоцільність вищезгаданого рішення стосовно нашого закладу.
Розпочнемо з того, що наша школа в своїй специфіці почала працювати з 1963 року та впродовж більш як півстолітньої історії була, є і буде авангардною культурно-просвітницькою складовою селища Довбиш. Наразі у нас працює висококваліфікований колектив, середній вік якого складає 35 років. Саме час працювати, зростати, розвиватися… Саме час, коли хочемо і можемо працювати.
Географічне розташування нашого селища дає змогу (і це є у нас сьогодні) охопити навчальним процесом дітей з особливими освітніми потребами з 8 районів області: Новоград-Волинського, Пулинського, Баранівського, Романівського, Ємільчинського, Житомирського, Лугинського, Хорошівського. Чи хто замислювався над тим, чи зможуть тепер всі батьки наших вихованців після ліквідації школи везти їх до інших, значно віддалених і незручних в транспортному сполученні пунктів? Крім того, наші учні – вихідці із сільської місцевості. І тому таким дітям, зрозуміло, значно комфортніше, адаптованіше, значно ближче емоційно та психологічно та й, в решті-решт, фінансово перебувати в школі нашого периферійного селища.
Звернемо увагу, що в опублікованому переліку запропонованих на закриття шкіл-інтернатів немає жодної міської школи (мова йде лише про об'єднання двох). Ми не бажаємо негараздів нашим міським колегам, але докоряємо чиновникам в упередженому ставленні до сільських шкіл різних форматів. Що це за аграрно-урбаністична нерівність? За що знищується сільська інтелігенція? Можливо за те, що в цьому навчальному році наш заклад повністю перейшов на твердопаливні теплові ресурси, чим в рази зекономив державні споживання природного газу. А чи зуміє так місто?
До того зазначимо, що бюджет нашої сільської школи значно менший за аналогічні міські. І робоча група була ознайомлена з відповідними фінансовими та статистичними цифрами по кожному інтернату області. І на засіданні 7 березня 2017 року очільники робочої групи (заступник голови облдержадміністрації Ярослав Лагута) сказав: "У нас недостатність коштів, тому ми маємо оптимізувати заклади… Для початку необхідно визначитися, яка завантаженість закладу, яке фінансування, а вже потім визначимося, які заклади потрібно ліквідувати, а які об'єднати".
Користувачі інтернет-видань, в тому числі і ми, могли змогу переглянути статистичні дані по школах-інтернатах Житомирщини, в яких наш заклад має одні з кращих показників щодо вищезгаданої завантаженості та одні з найнижчих по фінансуванню. То де ж логіка? Якщо ж зовсім інші обґрунтовані критерії вплинули на таке рішення, то ми готові з ними ознайомитися.
Хочемо додати, що за останні роки в ремонт будівель нашої школи, на придбання твердопаливних котлів було затрачено значні державні кошти. І це кошти платників податків держави України. Раптом маємо, що цього всього вже не потрібно. Де доцільність? Невже ми такі багаті, що так легко дозволяємо собі матеріальні вкладення держави спускати нанівець? У селищі Довбиш вже є така одна пам'ятка-докір, адже 17 років тому було ліквідовано місцеве ПТУ, приміщення якого поступовою, але впевнено перетворюється на руїни. І знову ж все спокушається на сільських освітянах.
До речі, близько 5-ти років тому, розуміючи вимоги часу, усвідомлюючи негативне ставлення людства до назви "школа-інтернат", ми розробляли різноманітні проекти реорганізації нашого закладу та подавали свої пропозиції на розгляд до обласного управління освітою, але зустрічної підтримки не отримали. І сьогодні альтернативи нам ніхто не пропонує. Ми згодні змінюватися якісно і кількісно, ми згодні перенавчатися, перепрофільовуватися, переходити на вищі щаблі, але не згодні опинитися за бортом освітнього простору. Бо це – наше. Які б рожеві окуляри ми не одягали б, але факти є очевидними: у нас є багато дітей з особливими освітніми потребами, з кожним роком, якби це не було невтішно, кількість таких діток зростає і задекларована інклюзія неспроможна охопити їх усіх. Наші вихованці до навчання у нашій школі по декілька років безрезультатно засвоювали навчальний матеріал в загальноосвітніх школах, перебували на індивідуальному навчанні, пройшли початкові етапи інклюзії, але, в решті-решт, зупинилися на нашому закладі і не жалкують, бо бачать позитивні надбання. Це був їх вибір, вибір батьків учнів. А відтепер цих батьків позбавляють свободи та права такого вибору та диктуватимуть одну визначену чиновником адресу навчального закладу.
І наостанок хочемо наголосити: чужих дітей не буває, державних теж, бо всі вони наші, українські.
Сподіваємось на підтримку колег, громадськості, ЗМІ, депутатів обласної ради, голови обласної ради В.Ширми, очільника управління освітою, членів робочої групи з оптимізації інтернатних закладів, голови обласної державної адміністрації І. Гундича.
Колектив комунального навчального закладу «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради».
