Щорічно у другу суботу вересня в Україні відзначають День фізичної культури і спорту. Це свято не лише спортсменів і тренерів, учителів фізичної культури, а й всіх, хто веде активний, здоровий спосіб життя. Слід зазначити, що економічні труднощі негативно позначаються на розвитку вітчизняного спорту, проте наша держава і Малин, зокрема, багаті на ентузіастів, які за умов мізерного фінансування докладають максимум зусиль, щоб досягти високих результатів у різних видах спорту. Сьогодні можемо пишатися спортсменами, а серед них є також малинчани, котрі мають здобутки на європейському та світовому рівнях.
Усі спортсмени починають із малого: основа майбутнього успіху закладається у шкільному спортзалі, спортивних секціях, на місцевому стадіоні тощо. Про розвиток фізкультури і спорту в Малині сьогодні наша розмова із керівником Дитячо-юнацької спортивної школи Володимиром Волуйком.
— Володимире Володимировичу, насамперед хочу привітати вас із призначенням на посаду директора ДЮСШ. Вас добре знають малинчани як досвідченого тренера футбольних команд. Зокрема, як тренера ФК «Металург». Ви очолюєте Малинську міську федерацію футболу. Входите до складу виконавчого комітету Житомирської обласної федерації футболу. Та читачам «МН», звісно, хочеться дізнатися більше з вашої біографії, адже тепер ви відповідаєте не тільки за футболістів, а й за всіх юних спортсменів міста…
— Народився у Малині. Здобувши середню освіту в третій школі, вирішив вступати до Черкаського педагогічного інституту на спеціальність «Фізичне виховання». Знаєте, з дитинства мріяв стати вчителем фізкультури. А прикладом для мене в усьому був старший брат Анатолій. Він серйозно займався лижним спортом. Отримав звання майстра спорту, став чемпіоном Союзу з лижних гонок.
Я пішов по стопах брата. Як і він, закінчив Черкаський педінститут. Теж був лижником. Згодом надав перевагу ігровим видам спорту. Після вузу деякий час працював у Черкасах, а потім повернувся у Малин. У 1992 році влаштувався у спортивну школу. З того часу і треную малинських футболістів…
Обійнявши посаду директора, вважаю своїм основним завданням зберегти традиції ДЮСШ, започатковані Йосипом Людвиговичем Кульчицьким. Він був великою людиною, вмілим наставником, завжди на перше місце ставив інтереси дітей і колективу школи та відстоював їх. Йосип Людвигович передчасно відійшов у небуття, і це велика втрата для всіх нас. Сподіваюсь, що виправдаю довіру колег, і разом ми продовжимо справу нашого керівника, а також втілимо в життя всі його гарні починання.
— У вересні проходить набір дітей у спортивні секції. Що запропонуєте юним спортсменам цьогорік?
— Незважаючи на недостатність фінансових ресурсів, намагаємося зберегти всі секції, адже дітей будь-що необхідно забрати з вулиці, а сьогодні — ще й від комп’ютера.
У ДЮСШ в цілому можуть займатися спортом щонайменше 400 дітей. Є кафедри легкої атлетики, вільної боротьби, велоспорту, футболу. У спортивній школі досвідчені тренери, на рахунку яких чимало перемог їхніх вихованців. Приміром, легкоатлетів тренують Людмила Молодовська, Лариса Мойсеєнко, Наталія Афанасьєва, Валентина Савчук. Велогонщиків — Віктор Раченко, Ігор Стрельцов. Футболістів — Юрій Ковальчук, Геннадій Литвак. Борців — Олександр Ткачук, а також новий тренер Олексій Федорчук. Олексій Євгенович працював в Ірпені, а тепер погодився тренувати малинських борців. Маємо кандидатуру і на тренера з метання списа. Цю посаду запропонували вчителю фізкультури ЗОШ №6 Миколі Колеснику.
Я згадав тренерів, і просто не можу не сказати добре слово про заступника директора Василя Івановича Кедись — він ветеран ДЮСШ, повсякчас виконує велику частку роботи, і без його допомоги, підтримки колективу було б дуже тяжко.
— Про платні послуги нині не йдеться?
— На щастя, поки у державі не мають відповідного нормативно-правового акта, згідно із яким заняття у спортивних школах можуть зробити платними. Проте в ешелонах влади це вже обговорювалось. Проти цього категорично виступав наш шанований директор Йосип Людвигович Кульчицький. Зі свого боку, теж упевнений, що неприпустимо вводити платні заняття в спортивних школах. Батькам це буде не по кишені. Перша фраза, коли вони з дітьми переступають поріг ДЮСШ: «А чи не потрібно платити за секції?»…
Я їх добре розумію. Порахуйте лише, в скільки обходиться проїзд у міському транспорті. Дитина їде за чотири гривні у загальноосвітню школу, потім знову платить, коли повертається додому. Через годину-дві їй треба за таку ж суму дістатися в ДЮСШ чи, приміром, до інших позашкільних навчальних закладів, а ввечері їхати назад. Чи в змозі сьогодні пересічна малинська сім’я викласти 16 гривень удень на проїзд лише одного члена родини?.. А якщо ще й заняття у секціях будуть платними — левова частка дітей не зможе їх взагалі відвідувати.
— Які плануєте спортивні заходи у найближчі місяці? Може, буде щось неординарне?
— На День фізкультури і спорту відбудеться спортивне свято за участю учнів шкіл та ДЮСШ на вулиці Кривенчука. З 22 вересня розпочнеться спартакіада школярів. А от вперше в Малині проходитимуть Малі Олімпійські ігри під патронатом Ігоря Малинського. Думаю, вони привернуть увагу багатьох небайдужих до спорту малинчан. Також виношуємо плани щодо організації Чемпіонату міста між командами юних футболістів. У районі чемпіонат проводять між дорослими футболістами, а нам, у місті, доцільно більше уваги приділяти розвитку дитячо-юнацького футболу. Відбудуться й традиційні спортивні заходи — приміром, Кубок осені, інші…
— Зазвичай, тренери скаржаться на відсутність коштів для участі в обласних, всеукраїнських змаганнях тощо…
— Така проблема, справді, існує. Приміром, дві футбольні команди вийшли у півфінал області, а взяти участь у наступних матчах не змогли через відсутність фінансування. Необхідні меценати, інакше і надалі будуть подібні казуси… А дітям потрібні перемоги, це великий стимул у спорті. Вони мають об’єктивно оцінювати свої сили і можливості, а для цього порівнювати себе з іншими спортсменами на рівні області, держави.
Міська рада, зі свого боку, фінансує місцеві спортивні заходи, але в цілому видатки на спортивну галузь мізерні. Водночас ДЮСШ дуже вдячна начальнику відділу у справах сім’ї, молоді та спорту міськвиконкому Валентині Раченко — з її боку величезна підтримка ДЮСШ.
— Останні роки спортивна школа отримувала дещицю з бюджету на капремонт…
— Так, провели ремонт у манежі, майже завершили утеплення будівлі ДЮСШ ззовні. Велись розмови також про прибудову до ДЮСШ. Місця катастрофічно не вистачає. Хотілось би відродити, приміром, волейбольні команди, проте дітям не буде де грати. Спортивний зал ДЮСШ поділено навпіл між борцями та легкоатлетами і футболістами. Групи почергово займаються. І сьогодні навіть збільшити кількість спортсменів у секціях тих напрямках, що вже маємо, проблематично.
— Бажаючих чимало, а умов — недостатньо…
— Саме так. Сподіваємося, що з часом відкриється спорткомплекс на Бамі. І це в деякій мірі вирівняє ситуацію. Іван Іванович Неділько завжди прихильно ставився до спортсменів. Тому, принаймні, буде можливість проводити на Бамі змагання, чемпіонати. Та й чимало малинчан теж змогли б там грати у волейбол, футбол, теніс тощо.
Щодо добудови спорткомплексу у міському парку, то, думаю, про це вже годі говорити. На мою думку, доцільно його демонтувати, а також довести до логічного завершення адмінприміщення, де є, зокрема, борцівський зал. На місці недобудованого «гіганта» було б непогано звести легкоатлетичний манеж із сучасних легких металоконструкцій, котрий обійдеться значно дешевше і матиме естетичний вигляд. Крім вихованців ДЮСШ, там могли б займатись учні ЗОШ №2, у котрій взагалі немає спортзалу.
— Користуючись нагодою, запитую й таке: в редакцію часто звертаються любителі вранішніх пробіжок із запитанням: «Чому закритий стадіон у міському парку?» На вулицях, де доводиться бігати за відсутності альтернативи, їх переслідують зграї бродячих собак. Люди не розуміють — кафе-бари працюють мало не цілодобово, а для тих, хто веде здоровий спосіб життя — жодних умов…
— На жаль, нічим не можу допомогти, адже стадіон на балансі комунгоспу, а не ДЮСШ. Чому так? Невідомо… Нас, працівників ДЮСШ, схвилювало й останнє «ноу-хау» комунальників з підсипання відсівом бігових доріжок на стадіоні. Про це ваша газета вже писала. Відсів створює великі незручності для спортсменів. Для бігових доріжок та й для футбольного поля необхідне спеціальне покриття. Працюю в цьому напрямку. Думаю, невдовзі вдасться викласти таким покриттям хоча б стометрівку, а з часом було б доцільно, за підтримки влади, повністю облаштувати ним стадіон, що створило б необхідні умови для легкоатлетів та футболістів.
— Володимире Володимировичу, сьогодні свято всіх спортсменів та фізкультурників…
— Вітаю колег, вихованців, усіх спортсменів із Днем фізкультури і спорту. Бажаю міцного здоров’я, миру, спортивних здобутків та перемог. Малинщина відома славними іменами Валерія Андрійцева, Олега Зборовського, Тетяни Рябченко, Дмитра Косинського та багатьох інших спортсменів. Вони отримали визнання завдяки цілеспрямованості, працелюбству, наполегливості. Їхній приклад варто наслідувати і добиватися високих результатів.
