«Чому в районі — суцільне беззаконня? Поїхав рибалити, а зі ставка виганяють. Ще й погрожують, що колеса проб’ють, якщо знову побачать», — емоційно почав розмову, ледь переступивши поріг редакції, обурений молодий чоловік.
Як з’ясувалось, Павло — заядлий рибалка. Усе віддасть, аби з вудкою посидіти десь у затінку під вербою. І не заради рибки, а для душі. От і цього разу приїхав з вудкою до ставка, щоб відпочити. Тільки-но примостився, як звідки не візьмись дві жінки. Підбігли й почали галасувати. «Забирайся звідсіля — цей ставок в оренді», — кажуть. Мовляв, господарі вони і риба їхня, а чужинцям робити тут нема чого.
Як не пояснював Павло, що рибалити на окуня законом не заборонено, і так звані «господарі» мають визначити для цього місце, а якщо не зробили, то сидіти з вудками люди можуть будь-де — жінки нічого й чути не хотіли.
Аби не встрявати у суперечку, чоловік змотав вудочку і вже зібрався від’їздити, як до автівки підбіг здоровенний селянин напідпитку. Вочевидь, охоронець. У бік Павла пролунали погрози з нецензурною лайкою.
«Стримався, але на душі, звісно, було несолодко, — зізнається Павло. — Ця несподівана зустріч на узбережжі водойми надовго зіпсувала настрій». Тим паче чоловік добре знав, що закон — на його боці. Достатньо заглянути у Водний кодекс України, де у статті 51 чітко зазначено: «…орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо)».
У «Правилах любительського і спортивного рибальства» у пункті 3.2 йдеться, що «любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно». Якщо «господарі» хочуть встановити окремі обмеження, мають про це повідомити громадськість. Приміром, розмістити інформацію на стендах, попереджувальних табличках тощо. У іншому випадку — «загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень» (частина 6 статті 47 ВКУ).
Однак хто дотримується цих вимог?.. Ніхто. Подібні ситуації непоодинокі. Думаєте, «господарі» законів не знають? Може, дехто й ні, але здебільшого вони упевнені у власній безкарності. Чи притягнули хоча б одного з орендаторів до відповідальності за порушення прав громадян?
Якщо розібратися, то гнати зі ставків треба самих «господарів». Адже більшість з них, крім дозволів місцевих рад, жодних документів на оренду не має. Підтвердження цьому можна знайти у електронній кадастровій карті. Повний пакет документів у районі має хіба що ТОВ «Рибацький хутір».
Це й не дивно — взяти ставок в оренду з дотриманням усіх законодавчих вимог можуть лише потужні підприємства або багатії. Адже оформлення обходиться у кругленьку суму. Як свідчать достовірні джерела, орендатору лише на перших порах необхідно мати у кишені до півмільйона гривень. І це без урахування орендної плати за користування водоймою, яка теж висока. Тому «господарі» зазвичай сплачують за оренду землі, а не ставка.
«Орендарям» — закон не писаний, а місцева влада закриває на це очі.
Як і відповідні державні служби. Чому? Відповідь, втім, усі добре знають… Може, у державі займаються окозамилюванням? І боротьба з корупцією — лише показуха, так би мовити, добре сплановані «спектаклі», розіграні для простого люду? Коли врешті-решт чиновники відстоюватимуть інтереси простих людей, а не «господарів»-товстосумів?
Олена ПОКРОВСЬКА.
