Вижити при ядерному вибуху можна. 15 речей, які треба приготувати.
Ми не будемо оцінювати ймовірність або неймовірність прильоту «ядерки» по нашій території. Хоча вважаємо такий сценарій малоймовірним, але можливим.
Захистися від радіації можна, іноді навіть досить простими способами.
Найбільшу небезпеку становить так звана радіоактивна пилюка, яка містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно «фонять», тобто випускають альфа, бета та гамма випромінювання.
радіоактивний дощ. Через забруднення атмосфери через годину-дві починається конденсація вологи – падає брудний дощ. Його крапли дико радіоактивні і контакт з ними може призвести навіть до гострої променевої хвороби. Саме радіоактивний дощ відповідальний за більшу частину жертв атаки на Хіросіму.
Що покласти в «ядерний» рюкзак.
Всі речі треба запакувати або в поліетиленові пакети, або тримати в оригінальній запечатаній упаковці. Це важливо!
Два комплекти зручних штанів, найкраще військових, оскільки там щільна півсинтетична тканина.
5 шт поліетиленових дощовиків.
5-10 пар бахіл, можна медичні.
Рулон сміттєвих пакетів, бажано чим потовстіших.
6 шт Респіраторів FFP2, а ще краще FFP3. Рекомендовано нашого виробництва. Кожен в окремій упаковці.
Скотч – ідеально армований, можна будь-який.
4 пари гумових господарських рукавиць.
1 шт окуляри робочі, такі як для роботи з болгаркою.
упаковки паперових салфеток.
2 флакони змивки лаку для нігтів або ацетону.
3 літри води у поліетиленовій тарі. Чим товстіші стінки – тим краще.
Компас механічний. Саме механічний, а не на телефоні.
Карти місцевості або куплені, або роздруковані з Інтернету. Олівець, ручка у придачу.
Ну і головне: лічильник Гейгера, він же – детектор радіації. Його купляємо один на сім’ю. Звичайно, слід потурбуватися і про павербанк і/або батарейки для нього.
(Опціонально) Радіоприймач, обов’язково з КХ/СХ діапазоном. Тим не менше, ми припускаємо, що зв’язку з ЦО не буде, так як вона буде зруйнована у результаті вибуху.
Найголовніше: що робити під час ядерного вибуху
Після оповіщення про ядерну небезпеку (а 99% ймовірності, що про неї сповістять), хапаємо ядерний і тривожний рюкзаки і ліземо у найглибший підвал чи діру, у яку можемо залізти.
Якщо вас застало на вулиці – лізете у найближчу шпарину, яму, підвал тощо. Виключаємо телефон, виймаємо всі метали і електроніку з кишень. Лягаємо на підлогу, обличчям вниз, очі затуляємо долонями.
У глибокому підвалі, наприклад, на -2, -3 поверсі і далі, ядерний удар можна пережити навіть в епіцентрі, якщо підрив буде повітряний. Тому говорити, що епіцентр – це 100% смерть все ж не варто. І ховатися треба завжди, навіть якщо ви раптом знаєте, що у ваш район точно летить «ядерка».
Удар, вибух. Чекаємо, коли все відшумить і стихне, тобто пройде ударна хвиля. І починаємо евакуацію. Якщо вас не завалило і при вас ядерний рюкзак, тоді діємо далі по плану (а якщо ні, то розпишу згодом, що робити).
Одягаємо маску FFP3.
Одягаємо рукавиці.
Одягаємо дощовик.
Одягаємо окуляри і бахіли.
Обмотуємо і ущільнюємо де можливо скотчем, ніби робимо саморобний костюм ОЗК
Вмикаємо детектор, міряємо фон. Все, що вище 100 мкР/год – це вже не добре. Але у нашій ситуації це прийнятно, можливо буде і вище.
Тепер два варіанти подій: якщо у вас є запас води-їжі, ви в надійному укритті, але не маєте дозиметра та засобів захисту, що описані вище, раджу залишатися там же наступні 12-24 години. Так як ви не знаєте, де більш небезпечно – у середині чи назовні. І далі вже виходимо і йдемо до евакуації.
Якщо дозиметр-детектор працює, засоби захисту є – через годину можемо починати вихід із зони ураження.
Беремо зі собою рюкзак(и), попередньо загорнувши його в сміттєвий пакет, і виходимо на поверхню. Далі визначаємо, де був епіцентр, і рухаємося від нього. Як вичислити?
Тут однозначного механізму нема: скоріш за все, там, де буде виднітися основна маса пожеж – там і був епіцентр. Також по характеру руйнувань можна подивитися, звідки прийшла ударна хвиля.
Далі все, як на практичних заняттях з географії в школі: карта, компас і вперед. Ідея така: відійти якнайдалі від епіцентру, кілометрів 10-15 щонайменше, і вже там чекати на евакуацію. Або рухатися далі, по можливості.
Рухаємося так:
кожні три години міняємо маску, а кожні 8-10 год – дощовик. Якщо дощовик порвався, міняємо негайно;
маску знімаємо лише для того, щоб попити-поїсти і ніяк інакше;
якщо так сталося, що прийшлося забруднити руки або обличчя – протираємо паперовими серветками, змоченими змивкою для нігтів (якщо знайдете півлітри ацетону – це бінго). Це буде наш аналог старого доброго ИПП-8;
переодягання слід робити у приміщеннях, а ще краще – підвалах, де нема протягів;
якщо попали під дощ – зразу ж в укриття і провести переодягання (дощовик, маска, рукавиці);
якщо зайшли в зону, де детектор показав зашкалюючий рівень, вертаємося тим же шляхом назад у точку, де рівень спаде, і починаємо шукати новий прохід;
пам’ятайте про пріоритети: ваша особиста безпека, безпека сім’ї, безпека інших;
(майже) вся вода, особливо ближче до епіцентру, буде заражена, а тому вода у пластикових пляшках буде найбільш цінним ресурсом. Спрага буде найбільшим болем, особливо через велику кількість пожеж і поранених опіками. Ділитися водою з кимось чи ні – ваша справа. Пити воду з відкритих джерел – це категоричне «ні». Шукати воду в батареях чи зливних бачках – це залишимо для сценаріїв постапокаліптичних фільмів;
дозиметр-детектор періодично протираємо змивкою, адже на ньому збирається пилюка і він може почати «підбріхувати»;
серветки після протирання, так само як використані дощовики, рукавиці і маски викидаєте;
дотримуєтеся принципу: (а) чисте і брудне – окремо і (б) чисте може стати брудним, але ніколи не навпаки.
врешті ключові цілі:
Вижити. Ваша задача залишитися живим(-ою) і з мінімальною шкодою для здоров’я.
Протриматися два дні. Після того всі рівні радіації прийдуть в контрольовану норму.
Покинути зону небезпеки і дістатися до пунктів евакуації, які обов’язково будуть організовані нашим МНС та нашими союзниками.
А що якщо я десь в дорозі/на роботі/в парку, і тут все почалося, а я не маю того рюкзака при собі?
Отже, тут є дві абсолютно базові задачі:
Пережити сам удар: ховаємося у будь-яку шпарину, як я писав вище.
Захистити органи дихання: носіть зі собою запечатану маску FFP2/3, а краще навіть дві. Вона важить 10 грам, їх можна розкласти по кишенях усіх курток. Вдихання радіоактивного пилу – це найбільше шкода для організму, бо після осідання в легенях вона буде труїти вас все життя.
А далі шукайте воду і прямуйте від епіцентру в сторону евакуації.
І наостанок. Наша задача – вижити. Будь-якою ціною. Щоб не сталося. Якщо вам ця інструкція смішна і недоречна – напевно, коли проводять в літаку передпольотний інструктаж, вам теж дуже смішно.
Ми ж вірили, що росія нас не здолає. І вона не може! Так само давайте вірити в те, що ніякі «ядерки» нас не знищать.
Практичних експертів по виживанню при ядерному вибуху нема. І дуже надіюся, що й не буде.
Джерело: Facebook Романа Павлюка
