Минулої суботи у Владівці відбулися збори співвласників майна реорганізованого КСП «Нове життя» (на знімку).
Не поспішаючи, йшли до сільського будинку культури люди.
— Ох, не буде діла, — зітхала на початку зборів жителька Владівки Ганна Дученко. — В інших селах сьогодні за паї гроші та зерно дають, а ми лише думаємо, як своє майно забрати. Востаннє, пам’ятаю, з пайовиками розраховувалися, як коней та корів у господарстві продавали. Мені 500 гривень перепало, синові — 700. Боляче сьогодні дивитися, на що перетворився колишній колгосп. Я ж там 30 років дояркою працювала, чоловік 45 років на фермі проробив. Син тривалий час на комбайні трудився. А тепер немає нічого. Розтягнули, розпродали за копійки…
З тієї ж сумної ноти розпочала доповідь і голова спілки співвласників майна реорганізованого КСП «Нове життя» Ольга Олексієнко.
— Пам’ятаєте, яким багатим колись був наш колгосп? — звернулася до односельчан Ольга Миколаївна. — Цілісний майновий комплекс із землею, добротними будівлями. У господарстві розводили коней, тримали свиней та корів. А який автопарк був — усім на заздрість! І комбайни, і трактори, легкові автомобілі, автобус, бензовози, різні верстати, вози, причепи, жатки, культиватори. Після розпаювання усе це добро значно занизили у ціні. Наприклад, у 2001 році корівник балансовою вартістю 590 тисяч був оцінений у 134 тисячі. У той же час балансоутримувачем майна пайового фонду на зборах було визнано СФГ «Владівське». Даремне люди покладали надії на нового керівника господарства Павла Бабарику. З його приходом практично нічого не змінилося. У подальші роки приймали рішення про продаж старої і нової тракторних майстерень, двох ангарів на території зерносховища, свиней, коней, корів.
Слухаючи доповідь Ольги Миколаївни, люди мовчки хитали головами.
Було зрозуміло, що кожен присутній на зборах був свідком того, як колись передове господарство перетворювалося на банкрута. За продану худобу селянам видали по кілька сотень, а от за оренду майна пайовики й досі не отримали жодної копійки.
Із подальших слів голови спілки стало зрозуміло, що зрештою у СФГ «Владівське» дохазяйнувалися «до ручки» — господарство визнали банкрутом. Господарський суд ухвалив рішення закрити рахунки і призначити державного управляючого, який би провів ліквідацію господарства. Тож тепер пайовикам повернути майно, яке їм належить, ще тяжче, адже його включили до «ліквідаційної маси».
— У нас практично зв’язані руки, — бідкається Ольга Миколаївна. — З установчих документів попередній голова спілки пайовиків передав мені лише кілька протоколів та статут. Інших документів — договорів на оренду та передачу майна СФГ «Владівське» — немає. Відсутні вони і в архіві, сільгоспуправлінні, реєстраційній службі.
— То що ж нам робити? — допитувалися занепокоєні селяни. — Виходить, нас стільки років дурили, за паї не платили, годували обіцянками, а ми тепер усе добро, яке вціліло у колгоспі, подаруємо теперішнім «бізнесменам»?
Коли селяни говорили про «бізнесменів», котрі, переконані, нажилися на людських паях, мали на увазі не лише колишнє керівництво колгоспу, а й теперішніх орендарів — очільників ТОВ «Пегас-Агро», яке працює на території Владівської сільради з 2006 року.
Люди покладали великі надії на керівника товариства Юрія Гапонова, котрий обіцяв поставити на ноги господарство, дати селянам роботу та достойну зарплату. Тож спілка пайовиків погодилася передати в користування орендатору зерносховище з територією та техніку.
— До нас дійшли чутки, що трактори перетворюють на металобрухт, деякі автомобілі зникли у невідомому напрямку, — розповідає Ольга Миколаївна. — Ми почали вимагати від Юрія Гапонова розірвати договір про передачу в оренду майна та повністю розрахуватися із пайовиками. Відповіді й досі чекаємо. Перевірити, чи лишилося хоч щось із техніки на території зерносховища та автопарку, не можемо, бо на нас можуть нацькувати собак.
— Нам треба триматися разом, — підсумувала сказане Ольга Миколаївна. — Якщо вирішили відстоювати свої права, йтимемо до кінця.
Наприкінці зборів голова спілки закликала людей підтримати рішення щодо розірвання договору оренди та безоплатного користування майном спілки СФГ «Владівське» Павлом Бабарикою та ТОВ «Пегас-Агро» Юрієм Гапоновим та вимагати від орендарів повного повернення майна у двотижневий термін та відшкодування збитків у добровільному порядку.
Якщо до 11 вересня умови виконані не будуть, селяни обіцяють перекрити дорогу.
І навіть баба Ганя, яка так сумнівалася у розпочатій тяганині з місцевими «бізнесменами», пошкандибає зупиняти рух автівок, аби гуртом, як колись було у колгоспі, відстоювати свої права. Права звичайних маленьких людей із Владівки…
Світлана СОТНІЧЕНКО.
