— Купила кіло сиру на базарі в молочному павільйоні, — скаржилася днями сусідка, чекаючи на зупинці автобуса. — Коли вдома переважила покупку, виявила — мене надурили на 150 грамів. Вагів у продавців немає, тож доводиться людям вірити на слово, що в одному пакетику кілограм сиру, в іншому — 600 грамів. Виходить — довіряй та перевіряй, бо обдеруть, як липку.
— Схоже, вислів «Не надуриш — не проживеш» добре прижився у Малині, — підхопила наболілу тему інша сусідка. — Перед Новим роком купувала курку-гриль і теж ледь не потрапила на гачок до вигадливих і знахабнілих продавців. Жінка за прилавком кинула курку на ваги, а сама, поки я шукала в сумці гаманець, легенько пальцем натисла на шальки. Я б того і не побачила, якби не люди в черзі. Вони й вивели продавчиню на чисту воду. Отак кількох покупців надурить, обважить, і має на вечерю курку. А що простим людям робити, які кожну копійку рахують, купуючи харчі?
— А як хитро придумали у магазині, що в центрі міста, — долучається до розмови ще одна жінка. — Ваги повинні стояти перед покупцем, а в крамниці їх прилаштували за не дуже чистим скляним прилавком, подалі від допитливих очей. Тож можна лише здогадуватися, на скільки грамів і скількох людей там надурили. Якось попросила продавчиню зважити кіло сосисок. Жінка за прилавком ледь торкнулася ковбасою до шальок і вмить оголосила: «З вас 74 гривні». Я за спітнілим прилавком ще й цифри на терезах не розгледіла, а спритна продавчиня вже й порахувати встигла! Лише вдома, переваживши сосиски, збагнула, мене нагло обважили.
— У сусідній крамниці з ковбасами — схожа історія, — згадала одна зі співрозмовниць. — Ваги стоять у такому місці, що споживач навіть уявлення не має, скільки йому наважили. Лише чує від продавчині вартість покупки. Це суттєві порушення, але на їх, окрім нас із вами, ніхто не зважає. Куди скаржитися? Де шукати порятунку від обважувань?
Мабуть, якби не приїхав автобус, жінки на зупинці згадали б ще не один випадок обважування та обдурювання у малинських магазинах та на базарі. Однак часу для розмов більше не було, тож одноголосно зійшлися на думці: захист прав споживачів — справа самих споживачів.
Сумніваєшся, приміром, що тобі зважили кілограм мандаринів, попроси продавця переважити фрукти. Не бачиш, які цифри засвітилися на вагах — наполягай, аби продавчиня поставила терези прямо перед тобою, бо саме ти платиш за покупку, а, отже, маєш право знати, що купуєш і скільки. Сподіватися на контролюючі органи не варто, їх у Малині немає.
Торік, правда, унаслідок реорганізацій кількох відомств, у місті була створена Державна служба з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів. Однак її керівник Віктор Гвоздецький каже, перевіряти магазини й магазинчики — не їхній рівень.
— Реагувати на подібні недоліки у торгівлі ми можемо лише у випадку, коли є офіційне звернення, — пояснює Віктор Федорович. — У скарзі мають бути чітко вказані суть проблеми, адреса магазину, день та час покупки. Це перше. По-друге, лист-скаргу ми направляємо у центральний орган виконавчої влади, де вирішують, чи треба перевіряти порушників.
Щодо місця розташування вагів у магазинах, Віктор Гвоздецький зазначає, будь-які засоби вимірювання маси в торгових точках повинні встановлюватися так, щоб покупці бачили весь процес зважування та відпуску товару. Це прописано у законах, тож продавці мають неухильно дотримуватися правил. А якщо все ж таки трапився прикрий випадок, вас обважили або підсунули зіпсований товар, Віктор Федорович радить звертатися зі скаргою до власника торгової точки.
Як бачимо, дорога до правди й захисту прав споживачів надзвичайно довга і, здається, зовсім не гарантує світла у кінці тунелю. Хто, скажіть, писатиме листи-скарги до новоспеченого відомства, знаючи, що його писанина спочатку поїде на розгляд у Житомир або Київ, де швидше всього місяць-два пролежить під килимком і, ймовірно, повернеться додому з «вироком» — «Порушень не виявлено»? Тож і виходить, споживачам простіше заплющити очі на порушену вище проблему або ж бути самому собі і контролером, і правоохоронцем. А продавцям, як кажуть, такий хід справи — лише на руку. Можна заплющити очі не лише на прискіпливих покупців, а й на усі закони, правила та вимоги!
Олена ГРИЩЕНКО.
