Яскраві, життєрадісні роботи з цікавими та гумористичними сюжетами житомирської художниці Алли Юзепольської одразу привертають до себе увагу. Листівки, на яких вони зображені, активно розходяться не лише Україною, але й за її межами. Дехто вже почав називати Юзепольську «житомирською Гапчинською», проте таке порівняння авторку трохи ображає.
«Я не люблю порівняння «Житомирська Гапчинська», тому що Гапчинська – це Гапчинська, а Юзепольська – це Юзепольська. Нас поєднує одне – позитив. Гапчинську можна копіювати, мене можна копіювати… Але знаєте, як я ставлюся до копій? Коли людина пише авторське, то вона вкладає душу, народжує цю роботу. А коли людина робить копію, вона її не народжує, а бере з «будинку малюка». Так, можна копіювати авторські роботи, і я копіювала на замовлення. Якщо людині потрібно, подобається якась робота – то чому б ні. Але під копією я не можу підписатися, що я її зробила, бо це непристойно з мого боку. Я люблю авторство. Мені подобається ідея, я її виношую. От я робила серію котів, до різних свят. І зрештою, я сама від них втомилася і вирішила, що потрібно придумати нового героя. Але навіщо придумувати нових, якщо вони вже є. Ось наприклад, остання моя робота – Шерлок. Наче, це й збита тема – вже скільки всього про нього створено, а я подумала, що не було юного Шерлока, і так вийшов Шерлок для дітей. Хоча, моїми шанувальниками є не лише дитяча публіка, зазвичай це ті, кому вже за 25», - каже Алла Юзепольська.
Художниця працює в авторській техніці, секрети якої не розкриває, але говорить, що працює з усіма матеріалами, якими можна викласти свої емоції на папері.
«Працюю з пастеллю, акрилом, тушшю… Мабуть, лише з аквареллю не працюю, бо акварель – дама вимоглива: вода не туди потекла і робота зіпсована. Також у мене є серія об’ємних робіт, з використанням глини, серія робіт на дереві», - продовжує художниця.
Алла розповідає, що персонажів своїх картин не пише з реальних людей, але в них кожен сам може себе знайти.
«Я скоріше віднесу себе до художників – ілюстраторів. Я роблю ілюстрації до книг, літературних творів. Я навіть роблю ілюстрації на іграшки, «запускаю» їх в певне середовище. Авторських книг я ще не ілюструвала, але нещодавно з’явилася пропозиція проілюструвати. Поки розмова була в телефонному режимі, бо на зустріч не було часу», - зазначає майстриня.
Окрім ілюстрацій, художниця любить створювати натюрморти та пейзажі
«Пишу натюрморти, квіти… Взагалі я не люблю квіти у букетах. Я люблю, коли вони близько. Це – відчуття безтурботного дитинства. Це як приїхав до бабусі, розстелив покривало, лежиш і бачиш розбите серце, джмелі, мухи. Ти лежиш і спостерігаєш маленький світ. От знаєте, є макрофотографії,а у мене – макромалюнки», - зізнається художниця.
Свої картини Алла Юзепольська називає «ремеслом». Але не лише таким, щоб ним заробляти, а таким, що дає життя її авторській творчості.
«Мені дуже важко робити щось на замовлення. Бо це означає загнати себе у рамки, думати, сподобається чи не сподобається, що скаже замовник, починаю себе обмежувати. А так – я вільна», - говорить Алла Юзепольська.
Проте, покликанням свого життя жінка вважає навчання. Дев’ять років вона працює викладачем відділення образотворчого мистецтва при музичній школі №1.
«Я - викладач до мозку кісток. Найбільше в житті мені подобається, коли діти задоволені самі собою, задоволені своїм успіхом. І вони такі горді, щасливі, що в них вийшло… Люблю свою роботу!», - резюмує художниця.
Фоторепортаж Анни Максимової
