На межі селища Немішаєве та села Мироцьке в Бучанському районі, за 38 км на північний захід від Києва, серед здичавілого парку стоять руїни палацу баронів фон дер Остен-Сакенів. Від колись затишного одноповерхового палацу з наріжною вежею лишилися фасадна стіна й рештки башти, але навіть вони дають уявлення про садибу XIX століття. Офіційно до реєстру пам'яток палац так і не внесли.
Садиба Сакенів і Воронцових-Дашкових
Микулицьку маєтність, до якої належало й Мироцьке, 1805 року подарували графу Карлу Сакену. Після нього маєток перейшов до Івана фон дер Остен-Сакена (помер 1853 року), а далі — до його сина Карла. Саме в першій половині XIX століття власники звели цегляний палац із наріжною баштою й розбили довкола парк.
У 1873 році маєток купила дружина київського купця Євдокія Астахова, у 1890-х він перейшов до графів Воронцових-Дашкових, а 1904 року садибу разом із палацом придбав селянин Андрій Кулик. На початку XX століття тут стояли палац і два дерев'яні будинки, у парку була альтанка й фруктовий сад. На річці Орлянці викопали став з дерев'яним містком, а на протилежному березі працювали поміщицькі оранжереї.
Від заводського клубу до руїни
Після 1917 року маєток націоналізували разом із палацом, парком, конторою спиртзаводу (1905–1906) і казармами робітників. На відміну від багатьох інших садиб, палац тоді не зруйнували. Коли поруч збудували біохімічний завод, у палаці відкрили заводський клуб, і ще довго тут стояли меблі початку XX століття.
Уночі в листопаді 2000 року в палаці спалахнула пожежа. Вогонь знищив усі меблі, будівля дуже постраждала, а відновлювати її ніхто не взявся. Відтоді палац поступово руйнується: уже 2012 року від нього лишилися фактично тільки фасадна стіна й рештки вежі. Парк заріс, а колишні робітничі казарми стали приватними будинками.
Немішаєве
Саме селище набагато молодше за садибу. Його заснували у вересні 1900 року, коли будували залізницю Київ — Ковель, і назвали на честь начальника Південно-Західних залізниць Клавдія Немішаєва. До того ці землі належали графам Воронцовим-Дашковим. У березні 2022 року Немішаєве місяць було під російською окупацією, 2 квітня його звільнили. Тут працює Інститут картоплярства, біля якого стоїть пам'ятник картоплі — єдиний такий в Україні.
Як дістатися
Найпростіше — приміською електричкою з Києва в бік Коростеня до станції Немішаєве, далі пішки. Автомобілем — трасою Київ — Ковель (М-07, «Варшавка»). Руїни стоять на межі Немішаєвого й Мироцького, біля колишнього біохімічного заводу.
Порада
Палац у аварійному стані, тому оглядайте його лише ззовні: усередину не заходьте, на стіни не залазьте — цегла обсипається. Найкраще фото виходить навесні або восени, коли не заважає листя. Поїздку легко поєднати з Бучею, Ворзелем і Бородянкою, які лежать на тій самій залізниці. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
