На північній околиці Білогородки Бучанського району, на крутому схилі над заплавою Ірпеня, сховалася одна з найцікавіших споруд Київського укріпленого району — так звана «мінна група» ДОТів № 401 і № 402. Це не окремий дот, а ціла підземна фортеця: кулеметні каземати, з'єднані підземними галереями-потернами завдовжки близько 485 метрів. Пам'ятка історії, науки й техніки місцевого значення.
Фортеця під землею
Споруду будували за індивідуальним проєктом. Верхній оголовок із двома амбразурами звели 1929 року — він контролював вогнем напрямок на південь. Через рік, разом із підземним комплексом, у крутий схил урізали два окремі каземати на одну амбразуру кожен; вони мали накривати вогнем заплаву Ірпеня. Озброєння складалося лише з кулеметів.
У потернах розміщувалися приміщення для укриття стрільців, склад, технічні кімнати для фільтро-вентиляційного обладнання й генератора. З тилу було два виходи — основний, прикритий амбразурою, і запасний. Верхній оголовок мав запасний лаз, вихід для спостерігача й протихімічне приміщення, тому міг витримати влучання 203-мм гаубиці; бічні каземати розраховували на один снаряд 122-мм гаубиці. Постійний гарнізон налічував 60 осіб, а ще 50 піхотинців мали контратакувати ворога на поверхні біля споруди. Утім, до кінця фортецю так і не дообладнали.
1941 рік
ДОТ входив до 3-го батальйонного району оборони КиУР, який прикривав Берестейське, тобто Житомирське, шосе. Гарнізон складався з бійців 193-го окремого кулеметного батальйону. Влітку 1941 року біля ДОТу вирили траншеї, звели два дзоти й обладнали позиції для гармат, але на цій ділянці німці активно не наступали. 18 вересня війська 37-ї армії за наказом почали відходити з КиУР і Києва, і гарнізон відійшов серед останніх, не підірвавши споруду. 19 вересня німецька 71-ша піхотна дивізія зайняла цю ділянку без бою.
Що на місці сьогодні
Каземати й частина потерн збереглися, хоча обладнання давно немає. У 2006 році в підземних галереях знімали фільм жахів «Штольня». Біля ДОТу № 402 є озеро, з боку якого добре видно бетонний каземат у схилі.
Як дістатися
Білогородка — одразу за західною межею Києва, у бік Житомира; від київських станцій метро на заході міста сюди ходять маршрутки. ДОТи — на північній околиці села, на схилі над Ірпенем, ближче до села Шевченкове.
Порада
Не спускайтеся в потерни самостійно: там темно, слизько, можуть бути провали й завали, а мобільний зв'язок під землею не працює. Оглядайте каземати ззовні. Поруч — городище давнього Білгорода, на валах якого теж стоять доти КиУР. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
